Що таке обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)? Тривожність, яка не відпускає
Щоб позбутися від цієї тривожності людина починає здійснювати дії, щоб її уникнути або убезпечити себе, тобто компульсивні дії або ритуали.
При цьому, той факт, що страхи, пов’язані з обсессиями, не збуваються, пов’язується не з невинністю людини, а з результатом компульсивних ритуалів.
Ці думки і поведінки мають короткочасний ефект, оскільки допомагають полегшити дискомфорт людини, що страждає ОКР, проте в довгостроковій перспективі саме вони і будуть підтримувати розвиток цього розладу. Це дуже схоже на панічні стани при агорафобії.
Наслідки ОКР (обсесивно-компульсивного розладу)
Експерти стверджують, що ОКР є розладом, яке дуже сильно порушує повсякденне життя людини. Хворі обсесивно-компульсивним розладом зізнаються, що це захворювання приносить їм неймовірні страждання, негативно впливають на всі життєві аспекти.
Дослідження підтверджують, що хворі ОКР мають велику ймовірність залишитися самотніми і без роботи, ніж люди, які страждають іншими тривожними розладами.
Ви хочете поліпшити пам’ять, увагу та інші когнітивні функції? Тренуйте основні можливості вашого мозку за допомогою персональної когнітивної тренування CogniFit! Програма автоматично визначає найбільш ослаблені когнітивні функції і пропонує режим тренувань, який підходить саме вам! Тренуйтеся регулярно 2-3 рази на тиждень протягом 15-20 хвилин, і вже через кілька місяців ви зможете помітити поліпшення.
Персональна когнітивна тренування CogniFit ( “КогніФіт”)
Лікування ОКР. Види і способи
Найбільш ефективним є поєднання психологічного та медикаментозного лікування. Найкращі результати показало лікування ЕПР – експозиція і запобігання реакцій.
1 Психологічне лікування
Експозиція і запобігання реакцій (ЕПР) – це першочергове психологічне лікування.
Метою технік експозиції є перемогти проблему за допомогою занурення в стан тривожності, що викликається обсессии, і докази того, що негативні нав’язливі думки помилкові.
Принципово важливо, щоб пацієнт при цьому не вдавався до своїх компульсивним ритуалам, щоб покінчити з тривожністю або дискомфортом.
Це лікування зазвичай поєднують з когнітивно-поведінкової терапією, за допомогою якої намагаються знизити значимість обсессий, почуття відповідальності, і т.д.
2 Медикаментозне лікування
Як медикаментозного лікування, в першу чергу, використовуються антидепресанти, проте слід мати на увазі, що вони тільки на 20-40% покращують симптоми ДКР.
Переклала з іспанського Анна Іноземцева
Коліно бігуна / Синдром іліотібіального тракту
У дистальній (нижньої) частини іліотібіального тракт пов’язаний із зовнішнім краєм великогомілкової кістки, надколенником і сухожиллям двоголового м’яза стегна, проходить над лінією колінного суглоба близько зовнішньоговиростків стегна, далі тягнеться по зовнішній стороні стегна і заканчіваеться напрягатель широкої фасції стегна.
Клубово-великогомілкової тракт разом з пов’язаними м’язами забезпечують рух і стабілізацію колінного суглоба, а також його відведення в сторону і бічний поворот стегна, запобігаючи надмірну ротацію ноги всередину.
Фактори що сприяють появі синдрому
Незважаючи на досить чітко виражену патофизиологию, не до кінця зрозумілі причини виникнення та розвитку синдрому тільки у частині атлетів. У ряді досліджень було показано зв’язок між біомеханічними факторами (плоскостопість, ротація гомілки всередину, О-подібне викривлення ніг і ін.) І розвитком патології – коліна бігуна.
Серед факторів, що сприяють появі синдрому іліотібіального тракту можна виділити:
- нерозвиненість м’язів стегна через рідкісних тренувань;
- плоскостопість;
- тривалий біг по горбах (особливо спуски);
- погано підходить спортивне взуття;
- неправильна техніка бігу;
- недостатня розминка, заминка
За допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) в ряді досліджень вчені показали, що для коліна бігуна характерно потовщення дистальної частини іліотібіального тракту внаслідок запалення виникає від тертя нижньої частини тракту про надмищелок стегнової кістки. Часто простір між колінним суглобом і іліотібіального трактом було суттєво вужче ніж в нормі і заповнене запальної рідиною.
Основні симптоми
У більшості випадків початок синдрому характеризується появою несильним болю зовні колінного суглоба, розміщеної збоку коліна. Больові відчуття з’являються через дві-три хвилини після початку пробіжки, часто посилюючись під час бігу по похилій площині. Після відпочинку біль зазвичай зникає, хоча в разі занедбаності травми -Може зберігатися і під час спокою.
Синдром клубово-великогомілкової тракту може бути діагностований при огляді лікарем за допомогою ряду тестів. Для виключення інших можливих причин появи болю в колінному суглобі – часто призначають також рентгенологічні дослідження, комп’ютерну томографію та МРТ колінного суглоба.
тест Обера
Одним з показових тестів на підтвердження синдрому іліотібіального тракту – є тест Обера.
Під час процедури потерпілого кладуть на бік (протилежний постраждалої нозі), згинаючи здорову ногу в колінному і тазостегновому суглобах практично під кутом 90 градусів.
Далі лікар фіксуючи таз пацієнта відводить рукою постраждалу ногу назад уздовж тіла хворого. Після цього – випрямляє відведену ногу і опускаючи її вниз.
При запаленні іліотібіального тракту нога або не буде повністю опускатися в силу натягу тракту або ж такий рух викличе больові відчуття в області коліна. Якщо ж з’являється біль вгорі стегна в області таза – це вказує на наявність веретенного бурситу.
Для підтвердження передбачуваного діагнозу можуть проводити додаткові тести – такі як проба Нобеля, стрибки на постраждалій нозі з зігнутим коліном.
Лікування коліна бігуна
Для лікування коліна бігуна в основному використовують так званий «консервативний метод», який передбачає відпочинок, зняття запалення, комплекс лікувальної фізкультури, масаж, стретчинг, зміцнення окремих груп м’язів з поступовим поверненням до навантажень. Важливим є також усунення сприяючих до травми факторів.
Залежно від «занедбаності» симптому тренування на 2-3 тижні або припиняють взагалі або ж переорієнтуються на такі, які дають мінімальне навантаження на проблемну зону (плавання, наприклад).
На першому етапі необхідно зняти запальний процес. Тільки відпочинку часто може бути недостатньо, тому використовують крижані компреси, нестероїдні протизапальні препарати у вигляді таблеток або мазей ( парацетамол, диклофенак, целекоксиб і ін. ). У деяких випадках використовують ультразвук і фонофорез для проведення фізіотерапії.
На наступному етапі – використовують лікувально-фізкультурні вправи включають як розтягування самого іліотібіального тракту, так і зміцнення різних груп м’язів ноги. Далі, переходять до легких тренувань рівною нежорсткій поверхні. Перший час можна використовувати давить (ортез), яку надягають на рівні надмищелка стегна для зменшення тертя тракту при русі ..
Можна також використовувати кінезіотейпірованіе бавовняними стрічками, вони можуть досить успішно замінювати бандаж, добре фіксуючи суглоб і не перешкоджають його рухам.
Хірургічне втручання при симптомі іліотібіального тракту застосовується досить рідко в особливо важких випадках. Його ефективність становить більше 80%.
профілактика
Як і з будь-якою іншою травмою – найкращим лікуванням синдрому іліотібіального тракту – є його профілактика.
У цьому можуть допомогти:
- Правильно складений графік тренувань, з плавним підвищенням навантажень
- Правильна техніка бігу
- Підбір підходящої спортивного взуття
- Якісні розминка і заминка після основного тренування.
- Зміцнення всіх груп м’язів задіяних в русі ноги
Трохи теорії і вправи для запобігання розвитку синдрому іліотібіального тракту:
- Розтяжка передньої головки квадрицепса
Для розтяжки квадрицепса можна використовувати кілька варіантів. Один з найбільш ефективних – випад з постановкою коліна задньої ноги на підлогу, передня нога знаходиться під прямим кутом. Далі гомілку задньої ноги захвативаеться однойменної рукою і тягнеться вгору до появи відчуття натягу. У такій позиції необхідно утримувати 40 секунд і довше.
- Розтяжка литкового м’яза
Початкове положення: з фронтальній позиції необхідно виконати упор руками в стіну, однією ногою зробити випад вперед. Коліно задньої ноги, литковий м’яз якої буде розтягуватися, пряме. Далі виконується нахил вперед-вниз. Фіксація – не менше 40 секунд.
- Розтяжка камбаловидной м’язи
Для розтяжки використовується невисока підставка (степ, сходинка). Нога ставиться на підставку і за допомогою рук просажіваеться вниз. Фіксація – не менше 40 секунд. У такому положенні виконується розтяжка м’язи.
Інтерв’ю з Сергієм Билим
Як запобігти появі синдрому іліотібіального тракту? І як пройти реабілітацію якщо травма трапилася? Підходами до підготовки атлетів і досвідом роботи з любителями бігу поділився Сергій Билим, тренер фітнес студії «Фактура», трейлранер, магістр фізичного виховання і спорту, сертифікований персональний тренер і тренер групових програм, сертифікований тренер TRX FTC, учасник і призер PRO FIT Convention, сертифікований фахівець з кінезіотейпінгу.
– Сергій, в минулий раз ми говорили про необхідність зміцнення голеностопа для бігунів особливо на довгі дистанції і трейлранеров. Сьогодні давай поговоримо про іншу поширеною проблеми – “коліно бігуна” і що з цим робити. Чи звертаються до вас в студію з цією проблемою?
– Так, дійсно, коліно бігуна або синдром клубово-великогомілкової тракту – досить типова проблема у бігунів і не тільки. Наприклад, до нас для реабілітації часто звертаються лижники …
– Розкажи, як на практиці працюєте з цією проблемою?
– В першу чергу важливо травму не “запустити” і вчасно почати лікування. Ми працюємо в студії з атлетами після того, як проходить гостра фаза – пов’язана з самим запалень фасції або окололежащіх тканин.
– З чого починаєте?
– Підхід, звичайно, комплексний і індивідуальний. Кожен атлет має свою унікальну біомеханіку, сильні і слабкі сторони, передісторію виникнення травми … На етапі відновлення необхідно не тільки розтягування іліотібіального тракту за допомогою стретч-вправ, а й розтягування і зміцнення м’язів стегна, наприклад.
Для того, щоб ефективно опрацювати м’язи і зв’язки використовуються спортивні еспандери. Крім того, для розігріву м’язів, що важливо для стретчинга, добре підходять статичні вправи, наприклад «планка». В кінці стретчинг-сесії важливо розкачати м’язи і фасції за допомогою ролу.
З корисних вправ для профілактики і зміцнення зв’язок колінного суглоба можна використовувати вправу «годинник».
Крім того, так як іліотібіального тракт пов’язаний з тазостегновим суглобом – важливо опрацьовувати і його. Наприклад, за допомогою комплексу вправ:
– Ці вправи можна робити і в «домашніх умовах»?
– Так звичайно! Вправи досить універсальні і не потребують будь-то унікального обладнання. В цілому, самостійні заняття просто необхідні для повноцінної реабілітації, а також уникнення рецидивів. Атлет повинен навчиться працювати зі своїм тілом, відчувати проблемні місця і працювати з ними.
– Як швидко травмовані возвращяються до повноцінних тренувань?
– О, це дуже риторичне питання на який не буде однозначної відповіді. Адже у кожного спортсмена своя передісторія і складність травми, мотивація, наявність часу і ресурсів …
– А як тренуватися далі?
– До тренувань слід повертатися поступово. Чи не поспішати з обсягами і швидкістю. Робити якісну розминку і заминку, а після основного тренування – розтягуватися і розгортати м’язи і фасції за допомогою ролу.
– На що звернути увагу тим, хто хоче уникнути «коліна бігуна» і подібних проблем?
– Перш за все – перевірити біомеханіку бігу. Дуже частою причиною виникнення іліотібіального синдрому є саме неправильна постановка стопи – що дає зайве навантаження на опорно-руховий апарат і біг стане не тільки не економічним, але ще і травмонебезпечним.
Крім того, приділяти достатньо уваги розтяжці і зміцненню різних груп м’язів. Наприклад, для бігу по пересіченій місцевості, в горах важливим є достатній розвиток сідничних м’язів. Без цього – зайве навантаження отримують квадріцепс, біцепс стегна – що швидко призводить до їх стомлення і перевтоми.
– Дякую, Сергію!
– На здоров’я! Стретчинг, силові і функціональні вправи – це інструменти, який допоможуть стати ефективніше! Тренуйтеся з розумом!
Як побороти синдром надлишкових тренувань?
Розглянемо можливі ознаки синдрому надлишкових тренувань:
- аменорея (відсутність менструацій) у дівчини, обумовлене зміною гормонального фону;
- безпліддя (організм спрямовує всі сили на відновлення і переходить в режим захисту від будь-яких інших навантажень, до яких відноситься вагітність);
- моральне виснаження, перенапруження;
- відсутність задоволення від тренувань;
- найсильніша втома після занять, що відчувається практично постійно;
- апатія, депресія, відсутність мотивації;
- зміни апетиту: відсутність інтересу до їжі або, навпаки, сильний голод;
- зміна смакових переваг, наприклад, непереборна тяга до м’яса, солодощів (так організм намагається заповнити запаси відсутніх речовин і прискорити процес відновлення);
- порушення сну: постійне бажання спати, труднощі при пробудженні, безсоння;
- дратівливість, нервова збудливість, запальність;
- зниження імунітету, часті застуди;
- порушення серцевого ритму;
- запаморочення, головний біль;
- проблеми з ерекцією і потенцією у чоловіків;
- зниження лібідо у представників обох статей;
- погіршення стану волосся, зубів, нігтів, шкіри;
- м’язові болі.
Симптоми залежать від індивідуальних особливостей людини і можуть проявлятися слабо або виражено, по черзі або одночасно. Крім того, зміни в організмі виявляться при проведенні обстеження. При синдромі надлишкових тренувань змінюється склад крові, порушується робота серця, виникають проблеми у функціонуванні статевої системи.
Як вирішити проблему?
Як же подолати синдром надлишкових тренувань? Точного алгоритму дій немає, але допоможе швидше відновитися і повернутися до нормального життя дотримання кількох правил:
- Припиніть займатися і забудьте про тренування мінімум на два тижні, щоб організм повністю відновився. Відпочивайте по максимуму, але ведіть звичайний спосіб життя і не прагніть повністю виключати будь-яку фізичну активність. У цей період будуть корисними оздоровчі процедури: масаж, відвідування басейну (без фанатизму!), Сауни або лазні.
- Перегляньте харчування. Включайте в раціон продукти, багаті білком, амінокислотами, калієм, вітамінами групи В, С. Все це сприятиме відновленню організму і зміцненню м’язів. Не забувайте про складні вуглеводи, необхідних для вироблення енергії.
- Якщо ви відчуваєте себе погано, зверніться до лікаря і пройдіть обстеження. Фахівець може призначити вітамінні комплекси, препарати, адаптогени або біостимулятори (на основі женьшеню, гінкго білоба, лимонника, елеутерокока).
- Після перерви поступово починайте займатися, але помірно і бажано під контролем досвідченого тренера.
Синдром надлишкових тренувань небезпечний, хоча багато в нього не вірять. Якщо ви помітили у себе або у близької людини перші симптоми, негайно починайте діяти!
Як побороти синдром надлишкових тренувань? – Спорт – Стиль Життя
Окремо виділяється залежність від фізичних навантажень: як виникає аддикция, розглядається в статті.
Складно повірити, що надмірна пристрасть до здорового способу життя здатне перетворитися в нав’язливе заняття, що шкодить здоров’ю.
Як виникає залежність від спорту
З дитинства батьки намагаються долучити улюбленої дитини до спорту. Одні віддають малюків в спортивні секції, інші сім’ї здійснюють прогулянки, грають в бадмінтон, займаються на тренажерах, катаються у вихідні на лижах, велосипеді, ковзанах.
Ставши дорослим, кожен вибирає, скільки часу присвячувати фізичним навантаженням. Для підтримки здоров’я досить вести активний спосіб життя, гуляти пішки, виконувати ранкову зарядку.
Активний спосіб життя і легкі тренування допоможуть організму бути здоровим
Багатьом подібного переліку виявляється недостатньо для набуття фізичної досконалості – і життя круто змінюється.
Визначивши власну неповноцінність, незміцнілі хлопці, пухкі дівчата направляються в спортивний зал. Спочатку вони освоюють тренажери, займаються пробіжками, вправами, враховуючи рекомендації тренера.
Побачивши довгоочікувані зміни, раптом стають одержимі думкою стати ідеалом в очах оточуючих.
На зміну правильно збудованим тренувань приходять виснажливі заняття. Поступово збільшуються навантаження, додаються вправи.
Думки рояться навколо фітнесу, власної фігури і наступного заняття, хоча попереднє ще не закінчилося. У наявності є залежність від фізичних навантажень.
Гіперувлеченность спортом, фітнесом, домашніми тренуваннями веде до надлишкової виробленні залозами кортизолу. Гормон викликає стресовий стан.
Якщо додатково використовується низькокалорійна дієта, що не відбувся спортсмен може раптово втрачати свідомість, непритомніти.
Залежність від фізичних вправ, фітнесу нелегко діагностується, але психологи виділяють специфічні ознаки, які заслуговують на пильну увагу:
- бажання постійно збільшувати фізичні навантаження для досягнення запланованих результатів;
- негативне ставлення до всього, що не дає регулярно займатися фітнесом, вправами вдома;
- ігнорування вказівок лікаря, який дає поради зменшити навантаження через небезпек для здоров’я;
- збільшення часу тренувань;
- зневага важливими заходами в ім’я занять за обраною програмою.
При розвитку спортивної аддикции, залежний довго розглядає фотографії улюблених кумирів в журналах, на інтернет-порталах, постійно шукає про них свіжі відомості, хоче рівнятися у всьому.
Залежність від фізичних навантажень відбувається від незадоволеності своїм тілом
Він не замислюється, заради чого качає м’язи атлет, який виставляє власне тіло напоказ, і скільки років він йшов до цього результату.
Верх бере одержимість, що підкріплюється думками, що власні результати поки зовсім незначні. А вони дійсно починають гальмувати, тому що організм звик до навантажень.
Залишається їх збільшувати, незважаючи на погіршення самопочуття, постійну заклопотаність, невдоволення.
На певному етапі залежність від занять спортом порівнюється з наркотичною. Коли тренування присутні щодня, людина відчуває почуття задоволеності.
Варто їх на день припинити, починається дискомфорт, нагадує ломку. Додається тривожність, паніка, апатія. Хочеться все кинути, бігти в спортивний зал, віддатися улюбленій тренажеру.
Бесіди з оточуючими не дають належного впливу. Крім бажання постійно займатися спортом з’являється боязнь за стан власного тіла.
Залежному здається, що варто відмовитися від занять, як м’язи зникнуть, талія розповзеться, тіло стане безформним, з’являться зайві кілограми. Багато доходять до нервових зривів, фізичного виснаження.
синдром відміни
На тлі неправильно складених тренувань розвивається маса захворювань. Здоров’я не поліпшується, а постійно погіршується.
З’являються проблеми з диханням, не витримує серце, втомлюються м’язи. Сюди варто додати виснаження нервової системи, постійні перевантаження мозку.
Неправильний підхід до тренувань може значно погіршити стан здоров’я
Потрібне негайне зміна способу життя. Синдром відміни з’являється при зменшенні кількості навантажень або їх відсутності. Він проявляє себе на зразок абстинентного синдрому.
Його ознаки:
- безсоння;
- необгрунтована роздратованість;
- зайва збудливість;
- депресія;
- неврівноваженість;
- идеаторная малорухливість.
Для усунення синдрому відміни потрібно повернення до звичного для спортсмена обсягом занять або збільшення навантажень, які припиняють ломку.
Спорт несе користь доти, поки заняття сприяють зміцненню здоров’я.
При появі психологічних, фізичних змін, що ведуть до депресій, розчарувань, постійним незадоволення, доводиться констатувати наявність залежності від спортивних занять.
висновок
Спортсмен-аддикт не відчуває задоволення. Він живе в постійній напрузі, забуваючи, що між тренуваннями організму потрібне відновлення.
Резерви швидко виснажуються, тому варто уважно переглянути власну поведінку.
При неможливості скорегувати курс тренувань з тренером доведеться звернутися до психолога, який займається спортивними залежностями.
