Бромодерма – токсикодермия, обумовлена тривалим прийомом препаратів брому – таких, як натрію або калію бромід. Ряд дослідників вважає, що важливу роль у розвитку патології відіграє також наявність гіперчутливості до брому і його сполук.
Йододерма і бромодерма: симптоми, діагностика, лікування, причини
При надмірно активному використанні лікарських препаратів, що містять підвищені дози таких елементів, як йод і бром, висока ймовірність прояву характерних ознак такого захворювання, як йодо і бромодерма, при якому відзначається зміна структури шкірних покривів, утворення бляшок і виразок на шкірі. При цьому також в значній мірі погіршується загальний стан шкіри, вона може стає особливо чутливою до багатьох механічних впливів, на ній виникають численні ушкодження.
Дане шкірне ураження має ряд різновидів, які різняться між собою симптоматикою, силою зовнішніх проявів і ступенем вплив на здоров’я хворого. Для швидкого зменшення проявів слід при діагностуванні даного стану повністю відмовитися від прийому препаратів, що містять бром або йод.
особливості патологій
Надлишки брому і йоду можуть вкрай негативно впливати не тільки на загальний стан людини, викликаючи сонливість, занепад сил, пригніченість, а й стати причиною шкірних поразок.
Негативний прояв може позначатися на зовнішньому вигляді шкіри: утворюються області виразки, нариви, бляшки, при цьому вогнища ураження можуть поступово збільшуватися в розмірах і посилюватися за своїми проявом.
Виявлення даного ураження може відбуватися і у чоловіків, і у жіночої половини населення. Найбільш схильні до такого впливу препаратів, що містять підвищену кількість йоду і брому, дорослі.
Однак мають місце випадки діагностування даної патології та в дитячому віці, коли використання коштів навіть з обмеженою кількістю цих елементів внаслідок особливої сприйнятливості дитячого організму до зовнішніх впливів відзначалися ознаки йодо і бромодерми.
Класифікація
Даний стан, викликане тривалим прийомом препаратів з високим вмістом йоду або брому або разовому значному їх використанні, має специфічну класифікацію, в основі якої лежить аналіз шкірних висипань, їх характеристика і місце локалізації.
Так, виділяють наступні види розглянутого шкірного захворювання:
- Генералізванная форма , яка визнана найбільш легко виліковує і не мають значного негативного впливу на організм хворого. Розташовуватися таке висипання може практично в будь-якій частині тіла: на сідницях, нижній частині живота, в пахових складках, в області голови та шиї. Характерні для даного виду висипки освіти на шкірі мають вигляд висипки червоного кольору, при цьому можуть мати місце і бульбашки з водянистим вмістом, після зникнення яких на шкірі не залишається видимих слідів. Лікування даного виду висипань зазвичай не потрібно.
- Угри бромистого (йодного) характеру , які вважаються більш серйозною стадією прояви основного захворювання. Важливою особливість. цього виду слід вважати велику кількість глибоких пастул, які мають діаметр 1-5 мм, після зникнення яких на шкірі на тривалий час залишається глибокий слід – рубець багряно-синього кольору. У таких вуграх є водянисте вміст, локалізація їх – області спини, нижніх кінцівок, сідниць, рідше – рук.
- Туберозний вид бородерми – дана різновид характеризується утворенням шкірних бляшок з нерівною поверхнею, на якій зазначаються сухі кірки. При видаленні таких корок висока ймовірність оголення виразок поверхні, яка може незначно кровоточити. При натисканні на такі шкірні бляшки часто відбувається виділення гнійних мас, однак ступінь хворобливості незначна і не звертає на себе уваги. При відсутності лікування такі ділянки ураження зливаються в один, який може мати діаметр близько 10-12 см.
За допомогою наведеної вище класифікації можна віднести виявлене захворювання до певного виду, що полегшить вибір найбільш дієвого методу лікувального впливу.
Причини виникнення
До найбільш частих причин, чому може діагностуватися даний стан, слід віднести тривалий прийом препаратів, в яких міститься значна кількість йоду або брому. А також разовий прийом кошти у великій кількості при непереносимості цих елементів.
Найбільш сприйнятливий до брому і йоду дитячий організм, тому навіть в незначних кількостях ці речовини здатні викликати йодо бромодерми.
Залежно від різновиду хвороби можуть проявлятися такі характерні симптоми і прояви:
- незначні за площею висипання у вигляді дрібної висипки;
- шкірні покриви в місці ураження червоніє, стає більш чутливою до механічних впливів;
- висипання можуть мати значний діаметр, при цьому на місці таких утворень при одужанні утворюються помітні рубці.
При своєчасному лікуванні на ранніх стадіях захворювання відзначається значне зменшення характерної симптоматики.
діагностика
Виявлення йодо бромодерми використовується як зовнішній огляд шкірних покривів хворого, так і аналіз його суб’єктивних відчуттів. Також для уточнення поставленого діагнозу і виявлення різновиди бромодерми проводяться лабораторні дослідження аналізів крові.
Лікування бромодерми і йододерма
Методика лікування залежить від форми даного шкірного ураження. Найбільш легко піддається впливу генералізована різновид хвороби. Досить впливу дезінфікуючих та антисептичних засобів, які застосовуються комплексно.
терапевтичним способом
Незначні за площею і проявів поразки не вимагає спеціальних заходів з лікування. Для усунення основної симптоматики зазвичай досить повного виключення препаратів з вмістом йоду або брому.
При значному накопиченні в організмі йоду або брому призначається постільний режим, при якому рекомендується використання медикаментозних засобів.
медикаментозним способом
Використання антигістамінних препаратів дозволяє зняти велику частину проявів. Для якнайшвидшого виведення накопиченого брому і йоду ставляться крапельниці, швидко очищають кров хворого.
При цьому шкірному ураженні хірургічне втручання не рекомендується.
профілактика
В якості профілактики зайвого накопичення організмом йоду і брому слід застосовувати такі препарати дозовано, строго за призначенням лікаря і під його контролем для уникнення появи побічних проявів.
ускладнення
При надлишки в організмі йоду і брому настає виражене гальмування реакцій центральної нервової системи, які проявляються у вигляді загальної сонливості, млявості. Також можуть при тривалому або надмірному вживанні таких препаратів постраждати такі органи, як нирки, печінку, жовчний міхур і сечовивідна система.
прогноз
Для складання найбільш результативною схеми лікувального впливу лікарем повинні враховуватися такі показники, як сила зовнішніх проявів, частота прийому коштів з йодом або бромом, а також сприйнятливість організму до проведеного впливу.
Бромодерма: симптоми, причини, лікування і шифр за МКХ-10
Бромодерма. Різновид лікарського дерматозу, обумовленого накопиченням брому в тканинах і підвищеною чутливістю до його сполук. Симптоми захворювання мають деякою варіабельністю. Виділяють кілька клінічних форм, в цілому ж шкірні прояви зводяться до розвитку висипу, пустул або бляшок.
Діагностика бромодерми проводиться на підставі складання анамнезу і опитування пацієнта (виявлення джерела надходження брому в організм), визначення концентрації цього елемента в тканинах.
Лікування бромодерми включає в себе відмову від використання бромсодержащих препаратів, десенсібілізірущую терапію, профілактику вторинних інфекцій шкіри.
Вперше це захворювання було описано німецьким лікарем-дерматологом Піні в 1895 році, який зумів зв’язати важку висип пацієнта з прийомом бромсодержащих речовин і назвав цей стан бромодермой. В даний час дана патологія зустрічається відносно рідко, особливо так звана туберозная форма захворювання.
Найчастіше розвитку бромодерми передує або тривале лікування сполуками брому (особливо бромидом калію) або ж їх одноразовий прийом у великій дозі.
Бромодерма
Бромодерма обумовлена кумуляцією бромсодержащих з’єднань в організмі, зокрема в шкірі. При цьому якщо у людини є гіперчутливість до цього елементу, то виникає алергічна реакція, яка і є причиною розвитку симптомів захворювання.
Участь алергічних процесів у розвитку бромодерми доводить той факт, що далеко не у кожної людини розвивається справжнє захворювання навіть при прийомі високих доз брому.
Тільки в організмі з ознаками сенсибілізації до цього елементу може проявитися дане шкірне порушення. Патогенез бромодерми вивчений недостатньо, також не цілком ясні причини розвитку саме тій чи іншій клінічної форми захворювання.
Імовірно, крім сенсибілізації в розвитку бромодерми важливу роль відіграють реактивність організму, рівень роботи імунної системи і інші фактори.
Бромодерма характеризується появою на поверхні шкірних покривів (найчастіше це шкіра обличчя, колін, гомілок, сідниць, іноді всього тіла) різноманітних за своєю морфології висипань. Вони можуть мати папульозний, еритематозний, уртикарний або везикулезной характер, рідше зустрічається бородавчаста і папілломатозних висип.
У більшості хворих бромодермой спостерігається комбінація з різних типів висипань різної структури. Проте, в дерматології умовно виділяють три основні клінічні форми бромодерми, що характеризуються різним симптомокомплексом:
- генералізований висип,
- бромисті вугри,
- туберозная бромодерма.
генералізований висип
Така форма бромодерми є найбільш легкою, найчастіше нею страждають діти. Незабаром після одноразового прийому великої дози сполук брому на значній частині тіла виникає еритематозний висип у вигляді дрібних червоних цяток. У рідкісних випадках на поверхні шкіри можуть з’являтися бульбашки.
Висипання при цій формі бромодерми досить часто швидко і спонтанно зникають, і при відсутності подальшого надходження брому в організм відбувається повне одужання.
бромисті вугри
Клінічна форма бромодерми з більш вираженими симптомами, основним проявом якої є утворення фолікулярних пустул діаметром 1 – 4 міліметри і вузликових елементів. В основному висипання вражають область обличчя, спини, сідниць і нижніх кінцівок. Пустули і вузлики при цій формі бромодерми нерідко мають запальний характер і оточені червоною облямівкою.
При їх вирішенні на поверхні шкірних покривів можуть залишатися рубці різного розміру з характерною синюшно-багряної забарвленням. Бромисті вугри є найбільш поширеною формою бромодерми.
туберозная бромодерма
Туберозная бромодерма, часто звана вегетирующей – найрідкісніша і найбільш важка форма даної токсикодермії.
Їй завжди передує тривалий прийом препаратів брому в значних дозах, більшість хворих – молоді (до 30-ти років) жінки. Початок розвитку туберозной бромодерми характеризується появою на шкірі нижніх кінцівок (іноді – рук і обличчя) бляшок діаметром 0,5-3 сантиметри. Вони підносяться над навколишніми незміненими шкірних покривів на 0,5-1 сантиметр.
Поверхня бляшок покрита щільними корками, при відділенні яких оголюється виразкова поверхня, натиснення на освіту призводить до закінчення гною, однак болючість виражена незначно. Згодом бляшки при туберозной бромодерме зливаються між собою, формуючи суцільний вогнище ураження діаметром до 10-12 сантиметрів. Після загоєння цього утворення на шкірі залишаються рубці і ділянки атрофії.
діагностика
Діагностику бромодерми виробляють на підставі огляду шкірних покривів пацієнта, вивчення його анамнезу, а також вимірювання концентрації іонів брому в сироватці крові. При огляді виявляють характерні для захворювання висипання (в залежності від форми – висип, бульбашки, бляшки).
Але набагато більшу роль в діагностиці бромодерми відіграє вивчення анамнезу хворого – які лікарські препарати він приймав в останні дні, тижні і місяці і в якій дозуванні. Серед них необхідно виявити лікарські засоби, що містять в своєму складі з’єднання брому.
Додатковим методом діагностики бромодерми служить визначення сироваткової концентрації іонів брому, яка буде підвищена.
Диференціальну діагностику проводять з кропив’янкою, туберкульозними і сифилитическими ураженнями шкіри, деякими дерматомікозами і гангренозний піодермією.
Обов’язковою умовою початку лікування бромодерми є повне скасування прийому бромсодержащих препаратів, які стали причиною такого стану. У деяких випадках (наприклад, при генералізованої еритематозних висипань) цих заходів буде достатньо для швидкого зникнення симптомів захворювання.
У разі більш виражених клінічних форм бромодерми необхідна десенсибілізуюча терапія – призначають розчин хлориду кальцію, антигістамінні засоби (хлоропирамин, мебгідролін). Для прискорення процесу одужання необхідно форсувати виведення сполук брому з організму – призначають крапельниці з фізіологічним розчином, діуретики (фуросемід), всередину приймають кухонну сіль.
Для профілактики інфекційних ускладнень бромодерми, особливо при вегетуючій формі захворювання, зовнішньо застосовують антисептичні засоби (мірамістин, гідроксіметілхіноксаліндіоксід) у вигляді розчинів і мазей. Також застосовують і фізіопроцедури – головним чином, опромінення ультрафіолетовими променями (УФО) уражених ділянок шкіри.
При тяжкому перебігу бромодерми можуть використовуватися кортикостероїдні препарати, в разі наявності вираженої вторинної інфекції призначаються антибіотики широкого спектру дії.
У дерматології бромодерма не відноситься до тяжких і складно виліковні Токсикодермії – скасування прийому бромсодержащих препаратів і інші терапевтичні заходи найчастіше сприяють швидкому одужанню.
Однак прогноз щодо наслідків цього захворювання є неоднаковим у його різних клінічних форм – якщо генералізований висип зникає безслідно, то вугри і туберозного бляшки можуть залишити після себе помітні шрами.
Профілактика бромодерми полягає в помірному використанні препаратів з вмістом цього елементу, при проведенні тривалої терапії необхідно передбачати періоди між курсами прийому. Також знизити ймовірність розвитку токсикодермії може одночасний прийом разом з препаратами брому ще і нікотинової кислоти.
Бромодерма: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика
Являє собою різновид лікарського дерматозу, що характеризується накопиченням брому в тканинах і гіперчутливістю до його сполук.
причини
Бромодерма виникає в результаті акумуляції бромсодержащих з’єднань в тканинах організму, переважно в шкірі. Якщо людина страждає гіперчутливість до брому, то розвивається алергічна реакція, на тлі якої виникають симптоми захворювання.
На алергічну етіологію захворювання вказує те, що далеко не у кожної людини відзначається розвиток цього захворювання навіть при прийомі високих доз брому. Розвитку даного шкірного захворювання схильні хворі з ознаками сенсибілізації до брому.
Патогенез розвитку бромодерми вивчений слабо, також не відомі причини розвитку саме тій чи іншій клінічної форми недуги.
Фахівці вважають, що крім сенсибілізації в розвитку захворювання важливу роль відіграють схильність організму, якість роботи імунної системи, а також інші фактори.
симптоми
Для бромодерми характерно розвиток на поверхні шкіри різних за своєю морфологічної структурі висипань, які можуть мати папульозний, еритематозний, уртикарний або везикулезной тип, набагато рідше зустрічається бородавчасті та папілломатозние висипання.
У більшості осіб, які страждають бромодермой, виявляється комбінація з різних типів висипань, які можуть мати різну структуру.
У дерматології умовно виділяють три головні клінічні форми бромодерми, обумовлені формуванням різного симптомокомплексу:
- генералізованих висипань,
- бромистий вугрів,
- туберозной висипу.
Генералізована форма бромодерми відрізняється розвитком найбільш легкої клінічної симптоматики, найчастіше цим типом захворювання страждають діти. Висипання з’являються незабаром після однократного вживання великої дози препаратів, у складі яких містяться сполуки брому.
В цьому випадку у пацієнта на значній частині тіла виникає еритематозний висип у вигляді дрібних червоних цяток, рідше бульбашок.
Висипання при цьому типі захворювання досить часто швидко і спонтанно зникають, якщо подальше надходження брому в організм не відбувається, то незабаром настає повне одужання.
При бромистий вуграх відзначається розвиток більш вираженої клінічної симптоматики. Для цього типу недуги характерно освіту фолікулярних пустул діаметром від 1 до 4 міліметрів і вузликових елементів. Найчастіше висипання виникають в області обличчя, спини, сідниць і нижніх кінцівок.
Для цієї форми недуги характерно, поява пустул, які мають запальний характер і оточені червоною облямівкою. При їх вирішенні на поверхні шкіри залишаються рубці різного розміру з типовою синюшно-багряної забарвленням.
Бромисті вугри – це одна з найпоширеніших форм бромодерми.
Туберозная форма бромодерма , часто звана вегетирующей. Даний тип захворювання вважається самим рідкісним, він обумовлений розвитком важкої токсикодермії. Розвитку недуги завжди передує тривалий прийом препаратів брому в високих дозах, захворювання частіше розвивається у жінок до 30 років.
На початковому етапі недуги на шкірі нижніх кінцівок, рідше рук і обличчя, відзначається поява бляшок діаметром від 0,5 до 3 сантиметрів, які підносяться над навколишніми незміненими шкірних покривів на 0,5 або 1 сантиметр.
Поверхня бляшок покрита щільними корками, при відділенні яких оголюється виразкова поверхня, при натисканні на такі освіти відбувається витікання гною, при цьому не зазначається появи вираженої хворобливості.
З плином часу бляшки зливаються між собою, формуючи суцільний вогнище ураження діаметром від 10 до 12 сантиметрів. Після загоєння патологічних вогнищ на шкірі залишаються рубці і ділянки атрофії.
діагностика
При діагностиці бромодерми хворому проводять огляд шкірних покривів, вивчення його анамнезу, а також вимірювання концентрації іонів брому в сироватці крові. Додатковим методом діагностики бромодерми є визначення сироваткової концентрації іонів брому.
лікування
Перед початком лікування хворий повинен повністю відмовитися від прийому бромсодержащих лікарських засобів. Наприклад, при генералізованої еритематозних висипань, таких заходів буде достатньо для швидкого зникнення висипів.
При більш важкому типі бромодерми хворому призначається десенсибілізуюча терапія, заснована на призначення хворому розчину хлориду кальцію, антигістамінних засобів.
Для прискорення процесу одужання може знадобитися форсоване виведення сполук брому з організму, для цього пацієнтові призначають крапельниці з фізіологічним розчином, діуретики і пероральний прийом кухонної солі.
профілактика
Профілактика розвитку бромодерми полягає в коректному використанні препаратів в складі яких містяться сполуки брому. При необхідності проведення тривалої терапії необхідно передбачати періоди перерви між курсами прийому. Знизити ймовірність розвитку токсикодермії може допомогти спільний прийом з препаратами брому нікотинової кислоти.
Бромодерма: симптоми, причини, лікування і профілактика захворювання
Бромодерма – захворювання, яке відноситься до різновидів лікарського дерматозу. Так звана токсикодермия, виникає в результаті накопичення брому в тканинах і наявності підвищеної чутливості до з’єднанням елемента, після тривалого прийому препаратів брому у вигляді натрію броміду або калію броміду.
Першим патологію описав німецький лікар-дерматолог Піні в кінці дев’ятнадцятого століття, який визначив зв’язок між важкою висипом пацієнта і прийомом містять бром засобів. Він же дав їй назву бромодерма.
На сьогоднішній день захворювання відноситься до категорії рідкісних, особливо в туберозной формі, і розвивається від довгого лікування сполуками брому або одноразового прийому великої дози препарату.
Симптоматика хвороби відрізняється деякою варіативністю, тому в дерматології існують клінічні форми, у яких є спільні риси – розвиток шкірних проявів у вигляді висипки з пустулами або бляшками.
Діагностика спирається на анамнез і опитування пацієнта, щоб виявити джерело надходження елемента в організм, з подальшим визначенням концентрації його в тканинах хворого.
Лікування полягає у відмові від застосування препаратів з бромом, проведенні десенсібілізірущей терапії, профілактики вторинних інфекцій шкірного покриву.
симптоми
Для бромодерми притаманне поява на поверхні шкіри морфологічно різних висипань, з місцями локалізації на обличчі, колінах, стегнах, сідницях, іноді на всьому тілі.
За характером вони бувають:
- папульозними і еритематозними;
- уртикарний і везикулезная;
- бородавчастими і папілломатознимі.
У більшої частини пацієнтів, яким діагностовано бромодерма, різні типи висипань комбінуються. Але все ж існує умовне виділення трьох основних клінічних форм патології, які характеризуються різними комплексом симптом:
- Це форма бромодерми у вигляді генералізованої висипки, частіше вражає дітей і протікає найбільш легко. Її викликає одноразовий прийом великої дози препаратів з бромом, після чого значну частину тіла покриває еритематозний висип. Зазвичай це дрібні червоні цятки, а в окремих випадках бульбашки. Генералізований висип схильна до швидкого мимовільного зникнення, а виняток брому зі списку ліків призводить до повного одужання.
- Другий клінічною формою бромодерми є бромисті вугри. Тут симптоматика більш виражена, і її основу складають фолікулярні пустули, розміром один-чотири міліметри в діаметрі, і вузлові елементи. Висипання розташовуються на обличчі, спині, сідницях і ногах. Пустули з вузликами часто запалені, їх оточує червона облямівка. Коли вони вирішуються, поверхня шкіри може бути покрита різно розмірними рубцями, що мають характерну синюшно-багрового забарвлення. Ця форма патології найпоширеніша.
- Назва третьої форми хвороби – туберозная бромодерма або вегетуючих. Є найрідкіснішою і найбільш важкою формою даного різновиду токсикодермії, якій обов’язково передує довге лікування великими дозами препаратів брому. Більшу частину пацієнтів складають молоді жінки, віком до тридцяти років.
Починається туберозная бромодерма з виникнення на шкірних покривах ніг, рідше рук або особи, утворень.
Це бляшки до трьох сантиметрів у діаметрі, що підносяться над навколишньою їх нормальною шкірою на висоту до сантиметра.
На поверхні бляшок знаходяться щільні кірки, які відділяючись, оголюють виразкову поверхню, а при натисканні виділяють гній. Особливою болючості не спостерігається.
Після закінчення деякого часу, туберозного бляшки з’єднуються в суцільний вогнище, який досягає в діаметрі десяти-дванадцяти сантиметрів.
Після загоєння вогнища неможливо уникнути рубців і ділянок атрофії шкірного покриву.
- Особливість патології полягає в тому, що у одного пацієнта можуть діагностувати різні типи висипань на різних ділянках тіла, які вказують на кілька клінічних форм хвороби.
- Тоді діагноз ставлять на підставі висипань, найбільш виражених і вразили велику частину шкірного покриву.
- Клінічні форми у вигляді бромистий вугрів і туберозной бромодерми в більшості випадків схильні до вторинного інфікування, тому призначають додатково антисептики або антибіотики.
причини
Бромодерма виникає при накопиченні бромсодержащих з’єднань в тканинах і шкірі.
При наявності у людини гіперчутливості до даного елементу, організм відповідає алергічною реакцією, яка запускає процес появи симптомів патології.
Вченими доведено, що алергічні процеси відіграють важливу роль в її розвитку, так як не всі пацієнти, що приймають високі дози брому, хворіють бромодермой, а тільки ті, у кого присутні ознаки сенсибілізації до елементу.
Патогенез патології мало вивчений, в частині причин розвитку всіх клінічних форм теж не існує повної ясності.
Вчені припускають, що поряд з сенсибілізацією в розвитку хвороби важлива роль відводиться реактивності організму, рівнем імунітету і іншим факторам.
Діагностика і лікування
Для діагностики бромодерми важливі такі методи дослідження, як:
- огляд шкірних покривів;
- вивчення анамнезу;
- вимірювання концентрації іонів брому в сироватці крові.
Огляд допомагає визначити характерну для захворювання висип, бульбашки або бляшки, що залежить від клінічної форми.
Анамнезу відводиться найбільша роль в діагностиці, тому що він виявляє препарати, які міг приймати хворий протягом останнього часу, і їх дозу.
Серед ліків необхідно виявити бромсодержащие. Додатково визначають підвищену сироваткову концентрацію іонів брому.
Терапію починають з обов’язковою скасування бромсодержащих препаратів, які є основною причиною хвороби.
Якщо це генералізована еритематозний висип, то цих заходів вистачає для швидкого лікування. У разі виявлення інших клінічних форм патології вдаються до десенсибилизирующей терапії з призначенням:
- розчину хлориду кальцію;
- антигістамінних засобів типу хлоропіраміну і мебгідролін;
- крапельниць з фізіологічним розчином, діуретиками у вигляді фуросеміду для якнайшвидшого виведення сполук брому.
Показаний прийом кухонної солі.
Щоб уникнути інфекційних ускладнень при вегетуючій формі, призначають зовнішні антисептики у вигляді мирамистина і гідроксіметілхіноксаліндіоксіда в формі розчинів і мазей.
Використовують фізіотерапевтичні процедури, зокрема ультрафіолетове опромінення ураженої шкіри.
Важкий перебіг патології вимагає призначення кортикостероїдних препаратів і при вторинної інфекції антибіотиків широкого спектру дії.
Взагалі, в дерматології бромодерма не рахується важкої і складно виліковної токсикодермію, так як при скасуванні бромсодержащих ліків і терапії, одужання настає досить швидко, але з різним прогнозом в частині наслідків хвороби.
Генералізований висип не залишає слідів, а після вугрів і туберозний бляшок можуть залишитися помітні шрами.
профілактика
Профілактика бромодерми складається з помірного використання бормсодержащіх препаратів, дотримання періодів між курсами їх прийому під час тривалого лікування.
У вигляді превентивний захід можна приймати препарати брому одночасно з нікотиновою кислотою.
