як перестати зриватися на дитину

Як не зриватися на дитину

Ліана Хазіахметова

Рідкісний батько може обійтися у вихованні без крику і підвищеного голосу. Малюки не сприймають прохання, хочуть робити все по-своєму, а батьки за допомогою крику намагаються «достукатися» до них.

У батьківських зривів є ще одна причина. Мами і тата проводять з дитиною багато часу і не встигають заповнити енергію, відпочити від постійних вимог. Чим більше втоми накопичилося, тим важче контролювати свої емоції, тому перший наш рада – просто відпочиньте

Як не зриватися на дитину? Поради психолога

Сучасна людина живе в атмосфері постійного нервового перезбудження.

Вічний шум та величезний обсяг інформації навколо, напряги на роботі, проблеми зі здоров’ям, нерозуміння з боку близьких людей, відсутність часу на повноцінний відпочинок.

Кожен з перерахованих факторів сприяє акумуляції в організмі індивіда нереалізованої агресії. Тож не дивно, що найчастіше ми розряджається її на тих, кого найбільше любимо і цінуємо, тобто на своїх дітей.

Зриви на дитину – це досить частий запит, з яким клієнти звертаються до психолога. Складність вирішення даної проблеми полягає в тому, що іноді батьки маскують під власним гнівом – виховні цілі, тим самим «облагороджуючи» таке шкідливе поведінка. Як же уникнути звички висловлювати свою злість на невинному чадо? Давайте розбиратися.

Чому батьки зриваються на дітей?

В ході проведених досліджень фахівці з’ясували, що в більшості випадків звичка зриватися на дітей бере свої витоки з особливостей отриманого людиною виховання.

Тобто, якщо на вас в дитинстві часто кричала мати або батько, то існує висока ймовірність, що ви будете робити зі своїм малюком точно також. У психології таке називається поведінкової моделлю.

Суть її полягає в тому, що люди копіюють дії значущих для себе близьких, безальтернативно вважаючи їх єдино можливим варіантом з усіх.

Природно, що не завжди поведінкова модель батьків буде ефективною та правильною в ситуації, з якою зіткнуться їх чада, коли стануть дорослими. Однак це не єдина причина того, чому деякі особистості люблять «тиранити» своїх дітей. Розглянемо їх докладніше:

Дитина не може дати відсічі.

Так, деякі тата і мами безсоромно користуються тим, що їхній малюк не може нічого їм зробити у відповідь на неприховану агресію. Найчастіше він буде просто плакати або тікати в дальній кут, бажаючи сховатися від батьківського гніву. Мине небагато часу, мама «охолоне» і почне жаліти, що накричала на дитину. Вона прийде до нього і постарається втішити. Все, здавалося б, конфлікт завершено.

Однак назавтра їй знову зроблять наганяй на роботі, і вона знову вихлюпне свою злість на чадо. Формується замкнене коло звички: роздратування, отриманої поза сім’єю – неможливість реалізувати агресію – злість на дитину – короткочасне полегшення – каяття. Вибратися з цього замкнутого кола досить важко, без допомоги кваліфікованого психотерапевта – практично неможливо.

Злість на благо.

Багато батьків вміють створювати враження, що кричать на малюка за справу. Зазвичай вони просто «роздувають» якусь рядову ситуацію, роблячи з неї катастрофу вселенського масштабу. А потім «виховують» дитя, тим самим втілюючи власну агресію в одягу освіти нерозумного чада.

Агресія, як ознака втрати контролю.

Психологи запевняють, що в деяких випадках крики батьків на дитину – пряме свідчення почуття втраченого над ним контролю. Особливо часто таке відбувається у відносинах між підлітками і батьком.

У «бунтарском» віці діти часто випробовують терпіння дорослих на міцність, намагаючись розширити межі правил і сімейних устоїв різними ризикованими витівками.

Тати та мами сприймають подібне як виклик і реагують на поведінку чада скандалами і сварками.

Прагнення довести власну значущість. Деякі батьки ставляться до своїх дітей, як до підлеглого персоналу.

Вони приходять роздратовані з роботи, де ними керує шеф, і починають управляти малюком, намагаючись таким чином виплеснути вируючий всередині них гнів відрази і злості до свого підлеглого становища.

При цьому вони повністю впевнені, що подібне «виховання» піде чаду на благо.

Як можна зрозуміти з вищесказаного, положення малюка в такій поведінкової грі незавидне. Йому дістається роль «цапа-відбувайла» і «хлопчика для биття».

Практикуючі психологи знають, що в майбутньому такі діти стають невротиками, страждають фобіями та іншими психічними розладами.

У наступному розділі ми більш детально поговоримо про наслідки невмотивованої агресії по відношенню до дитини.

Наслідки батьківського гніву для дітей

Запам’ятайте, виміщення агресії на дитину – це свідоме виховання з нього невротичної особистості. Фахівці визначили ряд факторів, здатних негативно впливати на малюка, коли він відчуває на собі злість батьків. До них відносять:

1. Посилення агресії у дитини. Слід зрозуміти наступний момент, якщо ви регулярно кричите на своє чадо, то в процесі самі рятуєтеся від накопиченої злості, але формуєте її в малюка. Як наслідок, йому складно знаходити спільну мову з дорослими, а акумуляція гніву призведе до небажаного поводження у вигляді пустощів і небажання підкорятися батьківського контролю.
2. Переляк. Статистичні дослідження показали, що однією з причин заїкання може стати переляк, пережитий дитиною під час бурхливого скандалу. Особливо це стосується дітей, що не досягли 5-річного віку.
3. Дитина замикається в собі. Психологам відомо, що якщо на малюка часто кричать, то він починає ховати від батьків свої емоції. Подібна звичка в майбутньому загрожує перерости в серйозну психологічну проблему, наприклад виросло чадо може стати соціопатом або страждати спалахами гніву.
4. Копіювання моделі поведінки батьків. У ранньому віці діти активно вбирають будь-які прояви батьківської поведінки. Як наслідок, в зрілому віці, маючи вже власну сім’ю, травмований індивід теж почне зривати агресію на своїх дітях.
5. Бажання догодити. Крик сформує у малюка звичку «лестити» своїм батькам, щоб вести себе так, як вони хочуть. Дитя буде всіма шляхами намагатися уникнути ваших криків, навіть обманюючи тата і маму. Коли ж його брехня спливе назовні, це неминуче призведе до чергових сварок і скандалів.
6. Інфантильність. Чадо, яке звикло до батьківського гніву, в наслідок складно адаптується до реалій сучасного суспільства. Такі діти страждають низькою самооцінкою, їх мотивація орієнтована не на успіх, а на уникнення невдач, вони не вміють самостійно приймати важливі рішення в життя. Інфанти довго не можуть зважитися переїхати від батьків, що ускладнює пошуки партнера і загрожує їм самотністю.

“Якщо ви регулярно кричите на своє чадо, то в процесі самі рятуєтеся від накопиченої злості, але формуєте її в малюка”

Як не зривати злість на дитині: 6 психологічних рекомендації

Відучити себе від випліскування злості на малюка цілком можливо, особливо за допомогою кваліфікованого психотерапевта. Фахівці підібрали ряд рекомендацій, здатних підштовхнути батьків до якісних змін особистості. Вважайте, що представлений нижче список – перша сходинка, що дозволяє перестати зриватися на чадо і встановити з ним гармонійні, наповнені довірою відносини.

Під зовнішнім джерелом роздратування слід розуміти той фактор, який призводить вас до злості, вихлюпується пізніше на дитину.

Цим може виступати ненависна робота, де вас регулярно лає начальство або спілкування з «токсичним» людиною, свідомо прагнуть вас «раздраконілі» і вивести з себе.

Міра здається радикальної, але вона необхідна, якщо ви хочете, щоб у вас ріс здоровий і щасливий малюк.

Чіткий розпорядок дня – гарантія, що ви скрізь будете встигати вчасно. А це усуне ще одну можливу причину регулярних зривів на дитя, так як «загнаний» роботою і обов’язками людина в меншій мірі контролює емоції і схильний зривати злість на найближчому оточенні.

Перед тим як почати черговий скандал спробуйте подумки уявити, яким виросте ваша дитина. Якщо ви не впевнені, що він стане від цього краще і сильніше, то краще знайдіть іншу мішень для вираження агресії. Покричить в подушку або займіться спортом. Навчіться сублімувати гнів в конструктивне русло, від цього ваша сім’я стане тільки міцніше.

Мало знайдеться в світі людей, які вважають сімейні скандали чимось таким, що можна виставляти на люди. Тому в моменти бажання виплеснути агресію на малюка уявіть, що в будинку знаходяться гості, які підслуховують вас за дверима. Цей простий метод ефективно допоможе стримати ваш гнів і вбереже дитя від нервових потрясінь.

Якщо ви відчуваєте себе на взводі, то просто скажіть про це дитині. Підійдуть і самі звичайні фрази, без поглиблення в причини, наприклад: «Я втомилася і сильно зла» або «У мене був важкий день, я роздратована, дай мені час, щоб набратися сил». Подібний захід швидко привчить чадо до того, що після цих слів батька краще залишити в спокої.

Подібний метод добре себе зарекомендував у сім’ях, де діти вже досягли 7-8 років.

Його суть полягає в тому, що мама або тато навчають чадо спеціальної фразі, яку той вимовляє, коли батьки занадто виходять з себе.

Наприклад: «Мама, я тебе люблю, не кричи, будь ласка» або «Я тебе зрозумів, давай поговоримо про це завтра». Дана психологічна виверт надійно вбереже вас від зайвих проявів роздратування і гніву.

Наостанок хочеться додати, що якщо ви все ж не стрималися і накричали на дитину, то обов’язково попросіть у нього пробачення. Це нескладне дійство поверне ваші відносини з чадом в колишнє русло, а у вас буде час навчитися краще себе контролювати.

ЯК ПЕРЕСТАТИ зривається на ДИТИНУ [Люблячі мами]

Постійно зриваюся і кричу на дитину як ненормальна, а потім мучить почуття провини за покарання дитини – що робити

Чи припустимо карати дітей? Так, але покарання покаранню ворожнечу. Це цілий розділ педагогічної науки, про який ми сьогодні поговоримо. Чи припустимо кричати на дітей? Ні. І це ми теж обговоримо.

Норма або патологія

Вам напевно цікаво дізнатися, як поводяться інші батьки, кричать вони на дітей. Ми допоможемо вам знайти відповідь.

У 2023 році психологи провели на вулицях Києва опитування серед батьків і людей, що стали свідками сцени з криками. У батьків запитували про те, чи припустимо кричати на дитину. А у свідків просили дати характеристику подібним сценам.

Які результати в підсумку отримали дослідники:

• 52% батьків сказали, що кричати на дитину не можна, але при цьому 37% з цієї групи відзначили, що самі іноді зриваються. Свою поведінку вони виправдовували некерованістю дитини, його примхами і виставленням батьків в поганому світлі.
• 27% батьків вважають, що крики і покарання – найефективніший метод виховання, без цього не можна обійтися.
• 21% не сприймають такого формату спілкування з дитиною, ніколи не підвищують голос.
• 73% спостерігачів вважають, що така поведінка батьків неприпустимо.
• 15% байдужі до проблеми.
• 12% вважають, що батьки все роблять правильно, без криків і покарання не виховаєш.

Як бачите, ви не самотні у своїй проблемі. Але це не означає, що можна заспокоїтися і продовжити виховання криками. Потрібно розібратися в причинах такої поведінки.

Чому батьки зриваються на дитину:

• безсилля і відчай;
• психофізіологічний виснаження;
• ненависть до дитини, лють, жаль про його народження;
• нездійсненний обсяг вимог, обов’язків (почуття, що ви розривається на частини);
• завищені очікування, вимоги до дитини;
• особисті тригери і психотравми (наприклад, зрив після того, як вас перебивають або ігнорують);
• страх втратити контроль над ситуацією;
• страхи, підвищена тривожність на тлі слабкої саморегуляції (крики після того, як дитина ледь не травмувався або отримав якусь травму);
• розчарування в собі, невідповідність реальності ідеалам і уявленням про батьківство.

Психологи, педагоги, соціологи і педіатри одноголосно стверджують, що такий стиль виховання робить негативний вплив на психофізіологічний здоров’я і розвиток дитини. Значить, з проблемою потрібно боротися.

Що робити

Проаналізуйте результати опитування і свої почуття. Чи не здається вам, що причина криється в батьках:

• Непослух і капризи дитини – результат нерозуміння його прохань або придушення його як особистості.
• Переживання через те, що дитина ганьбить, виставляє не в кращому світлі – результат залежності батька від чужої думки або створення завищених вимог для дитини.

Я кажу це не для того, щоб посилити почуття провини, а щоб ви зрозуміли, що працювати потрібно над собою.

Крики батьків – це крик про допомогу, визнання власного безсилля, педагогічного провалу. А може бути, вас турбує щось стороннє (робота, стосунки з партнером), але ви зганяти злість на дитині. Або так виходять ваші комплекси, нездатність керувати емоціями. Або ви опинилися заручником життєвого сценарію, нав’язаного вам вашими батьками.

Отже, що робити:

1. Навчіться відрізняти провину від відповідальності. Вина – це негативна оцінка, ставлення до ситуації. Відповідальність – це визнання факту, розуміння своєї причетності до того, що трапилося. Почуття провини руйнівно, визнання відповідальності необхідно і корисно.
2. Визначте справжню причину зривів. Зізнайтеся самі собі, які почуття крім гніву відчуваєте. Подумайте, як це виправити, як усунути стресогенний фактор.
3. Вивчайте вікові норми і особливості розвитку дітей. Роздратування спаде, якщо ви зрозумієте і приймете свою дитину. І якщо індивідуальні особливості зрозуміти складніше, тобто загальні принципи розвитку, які прописані в будь-якому підручнику або популярній літературі з психології. Наприклад, діти 3-4 років погано орієнтуються в часі, вони не можуть мислити абстрактно, а тому поняття не мають, скільки триває годину, як швидко пройдуть 15 хвилин. А в момент кризи трьох років дітям потрібна свобода, повага їх особистості, заохочення самостійності.
4. Виходьте з «ув’язнення», влаштовуйте особисте і соціальне життя. Соціальна ізоляція, неможливість розділити турботу про дитину з кимось ще змушує бачити причину особистого неблагополуччя в дитині.
5. Відновіть ресурси організму. Крик – примітивна захисна реакція у відповідь на втому, перенапруження, перевтома, недосипання, недоїдання, депресію, хронічні захворювання, втома від життя та інше.
6. Позбавтеся від ідеалізму і перфекціонізму. Не намагайтеся бути краще за всіх, ідеальним батьком або виховати ідеального дитини за вигаданим зразком. Будьте собою і дозвольте дитині бути собою.

Будьте готові до зривів. Вам належить змінити звички, зламати стереотип поведінки і побудувати новий. На це піде кілька місяців. При зриви і розчарування в собі, повернення почуття провини перечитуйте перший пункт рекомендацій. Знову виділяйте факти і будуйте новий план дій.

Як правильно карати

Виховання без покарань дійсно неможливо, але потрібно вибирати педагогічно правильні способи і дотримуватися баланс осуду і похвали.

Як правильно карати дітей:

1. Спокійним голосом висловлюйте своє невдоволення, давайте оцінку вчинкам, а не особистості дитини.
2. Чітко визначайте кордону покарання, і краще робити це заздалегідь. Дотримуйтеся дворівневої системи покарань: спочатку попередження, пояснення ситуації та докладне пояснення майбутнього покарання, потім саме покарання. Якщо ви ще не пояснили, що красти іграшки інших дітей не можна, то не можна і карати малюка за це. Поясніть, а вже в наступний раз покарайте. Дитина повинна заздалегідь знати, чим він жертвує, якщо свідомо порушує ваші вимоги. І повинен розуміти, за що його карають. Приділяйте увагу дрібницям, точному вказівкою часу і тривалості покарання.
3. Детально пояснюйте своє невдоволення, чому вчинок дитини розцінюється як поганий. Намагайтеся зрозуміти позицію дитини, вислухайте його думку, причину вчинку.
4. Не змушуйте дитину відчувати себе винуватим, але вчіть його відповідальності. Для цього самі аналізуйте кожну ситуацію і визначайте причетність дитини.
5. Дотримуйтеся єдиної виховної позиції з чоловіком, іншими родичами. Завжди стримуйте слово, що не обіцяйте того, що не зможе зробити ( «я тебе вб’ю за це»). Уникайте подвійних стандартів, наприклад, якщо ви забороняєте дитині кричати на вас і інших людей, то й самі не маєте права кричати на нього і кого-небудь.
6. Проговорите, що вам неприємно карати дитину, але ви змушені це зробити, тому що його поведінка суперечить нормам сім’ї. Поясніть, яка поведінка влаштувало б вас. Розмовляйте з дитиною, пояснюйте, чому так не можна робити.
7. Не ставте дитину в кут – в такому положенні розслабитися, заспокоїтися і осмислити поведінка не вийде.
8. Не дозволяйте покаранню залежати від вашого настрою.

Не можна ображати, висміювати, бити, публічно карати дитину і порівнювати його з іншими дітьми або вами в дитячі роки. Неприпустимо позбавляти дитину їжі, але залишити без десерту або піци можна. Не можна ігнорувати інші фізіологічні і емоційні потреби ( «я тебе більше не люблю», «я не буду з тобою розмовляти»). Не можна погрожувати, залякувати і принижувати дитину.

Похвали в дитячо-батьківських відносинах завжди має бути більше. Ми охоче висловлюємо негатив, краще помічаємо чиїсь недоліки і помилки. Вчіться висловлювати позитивні емоції, не знецінюйте хорошу поведінку дитини.

Післямова

Крики – це форма емоційного насильства. Воно не проходить безслідно для майбутньої дитини. Криками ви закладаєте в дитині сценарій невдахи, знижуєте його самооцінку, підриваєте довіру до світу.

А якщо ви відмовитеся від криків, то помітите, як діти почнуть довіряти вам, відчують себе в безпеці, почнуть відкриватися. Вони побачать в вас авторитет, досвідченого дорослого, який контролює себе і ситуацію. Діти навчаться вирішувати свої проблеми, адекватно реагувати на суперечності. Подумайте, яке майбутнє ви хочете дати своїм дітям. Вони обов’язково скопіюють вашу поведінку і реакції.

На закінчення рекомендуємо познайомитися з нашою статтею «Як не кричати на дитину – поради психолога».

Як перестати кричати на дитину – поради психолога

Як не зриватися на дітях

Добрий день, дорогі читачі! Ви постійно зліться і зривається на дітях, а потім не знаєте, куди сховатися від каяття й сорому? І як це можна виправити?

В першу чергу треба визнати, що, влаштовуючи істерики на очах у дітей, ми шкодимо батьківського авторитету, а також наносимо сильної шкоди нестійкою дитячій психіці.

Дитина звикає до постійного крику і стає сам агресивним і менш чутливим. Такі діти починають гірше вчитися і більше схильні до депресій. І чим діти молодші, тим сильніше цей вплив.

Для дитини дошкільного віку батьки – це практично весь світ. А, коли батьки починають лаятися, цей світ для малюка починає валиться. Дуже небезпечні постійні зриви. Дитина починає думати, що саме він є основною причиною всіх нещасть мами і тата.

Але якщо подивитися з іншого боку, то такий приклад, коли батьки зляться, але все ж можуть взяти себе в руки, теж корисний для дитини. Так діти починають розуміти, що у всіх є свої емоції і слабкості. Всі ми сердимося, і найважливіше – вміємо впоратися з ситуацією.

Як не зриватися на дитину. Поради психолога

Як не зриватися на дітях

Треба навчитися стримувати себе у важких ситуаціях?

Тоді скористайтеся нашими порадами:

1. Якщо ви відчули, що зараз зірветеся і почнете кричати, спробуйте згадати свою дитину, коли він був немовлям.

Адже школярі далеко не так зворушливі і милі, як малюки, а підлітки іноді бувають просто нестерпні. А, коли ви згадаєте, якими беззахисними і крихітними вони були, то тоді ваш настрій відразу зміниться.

Ще один відмінний спосіб – взяти паузу. Ви можете вийти на пару хвилин в сусідню кімнату або просто відійти на пару кроків в бік, так ви як би відсторонитеся від ситуації.

2. Навчіться ставити правильні питання. Ваша дитина поводиться жахливо і ви розумієте, що зараз зірветеся, не ставте собі питання: “Чому так все відбувається?” – а зверніть увагу на дитину. Подумайте може на те є об’єктивні причини, за якими його поведінку раптом стає таким нестерпним.

Може він голодний? Або йому стало нудно? Може він сильно втомився або просто хоче привернути до себе вашу увагу? Постарайтеся зрозуміти і дати дитині те, що він хоче, а не починати відразу зриватися і кричати.

3. Заведіть журнал і реєструйте всі випадки, коли ви не змогли стриматися і всі обставини, при яких це сталося, і спробуйте знайти закономірність. Коли ви виявите свої проблемні точки, то подумайте, як від них можна позбутися або звести їх до мінімуму. Можна також залучити до цього процесу і дітей.

Наприклад, “Я дуже злюся, якщо ти не прибираєш свої іграшки. Давай подумаємо, як з цим можна розібратися “. Так ви даєте своїм дітям право голосу, і надаєте їм шанс брати участь у вирішенні виниклої проблеми.

https://www.youtube.com/watch?v=jEiFVjvaddg

Як не зриватися на дітях

4. Постарайтеся не сваритися з чоловіком в присутності дітей. Домовтеся з чоловіком заздалегідь (тільки коли ви обидва спокійні) про те, як будите себе вести коли пристрасті розжаряться. Наприклад, дозвольте один одному залишати поле бою, якщо відчуваєте, що ось-ось почнеться сварка на очах у дитини.

Можна придумати кодове слово або жест, який сигналізує, що ваше терпіння зараз лусне і що до обговорення цієї проблеми ви повернетеся трохи пізніше, коли будите наодинці.

5. По можливості говорите з дитиною про ваші почуття, якщо сторонні люди навколо вас ведуть себе не найкращим чином.

Наприклад: “Нічого собі, як сильно штовхнула мене ця дівчина! Напевно, у неї щось сталося, що вона так поспішати, і не помітила мене.

Це звичайно, неприємно. Але я не буду на неї злитися – адже у нас вихідний і ми поспішаємо в парк! ” Так, ви показуєте дитині, як можна і потрібно справлятися з незначними неприємностями і контролювати свої негативні емоції. І подаєте йому відмінний приклад!

: Після цієї вправи ви не станете кричати на вашу дитину

Чому дитина погано спить ночами і що заважає дитині спатьЧем і як лікувати попрілості у новорожденногоДеткі з цятками – висип на тілі у ребенкаСригіванія у новонароджених: причини і коли потрібен врачЕнтеровірусная інфекція у дітей: способи зараження, симптоми, лікування … Трахеїт у дитини: що це таке, причини, симптоми, діагностика і лік … Чим лікувати нежить у немовляти? Ротавірусна інфекція у дитини: ознаки, дієта, ускладнення, профілак … Синусит у дітей: причини, симптоми, діагностика, профілактика і лікува …

Як не зриватися на дитину: 17 порад психологів

1 звезда2 звезди3 звезди4 звезди5 зірок

Ти втомилася і вже не можеш спокійно реагувати на дитячі капризи? Lisa.ru запитала експертів, як позбутися від бажання запустити в чадо чимось важким і нарешті заспокоїтися.

Джерело тут і далі: Unsplash.com

«Зриваюся на дитину … Він постійно плаче і закочує істерики. Що робити, як запобігти нервовий зрив? » Ці питання мучать дуже багатьох молодих мам.

В першу чергу важливо розуміти, що основна причина капризів і поганого поводження дитини – бажання привернути увагу. Іншими словами, в момент істерики потрібно розібратися , в чому дитина потребує даний момент. Можливо, він втомився, зголоднів або йому просто жарко.

Але часто причиною плачу стають психологічні потреби, і в першу чергу – в батьківському уваги і турботи.

Лідія Жгун, медичний психолог відділення неврології клініки Медси, Санкт-Петербург

До двох років безпеку дитини повністю лежить на плечах дорослого. Якщо мами або тата не буде поруч, малюк не виживе.

І поки його життя повністю залежить від батьків, він дуже боїться втратити цей зв’язок і потребує постійного підтвердження того, що мама з татом все ще його люблять і готові про нього піклуватися.

Починаючи пустувати або вередувати, маленька дитина привертає увагу батьків, бажаючи переконатися, що його як і раніше люблять, що зв’язок з батьками міцна.

Дітям (як і багатьом дорослим) набагато важливіше отримати від батьків хоч якийсь відгук, ніж взагалі ніякого. Простіше кажучи, їм легше перенести злість близьких людей, ніж байдужість. Роздратування і крик батьків дають дитині зрозуміти, що мама до нього небайдужа. Тому він може спеціально доводити її до істерики. Просто щоб відчути, що він для неї важливо.

В ідеальних умовах логічно було б регулярно приділяти дитині достатньо уваги, щоб запобігти непотрібні скандали. Але в реальному житті таке не завжди можливо. Як навчитися не зриватися на дитину в момент його істерики?

Що радить психолог

У ситуації, коли у тебе гарний настрій, можна просто поділитися ним з дитиною. У дітей досить легко перемикається увагу. Постарайся відволікти малюка: розсмішити, полоскотати, показати щось цікаве. З дитиною постарше можна діяти по-іншому.

Якщо ти відчуваєш, що твої сили закінчуються, треба постаратися оперативно нівелювати ситуацію: вийти з приміщення, сказати, що ви обговоріть цей момент пізніше. Ти не завжди можеш давати дитині все, що він хоче. Але в твоїх силах вибудувати з ним діалог, спробувати зрозуміти його, задаючи уточнюючі питання. В кінцевому підсумку це допоможе з’ясувати, наскільки важливо дитині ту чи іншу дію або рішення в даний момент часу. Можливо, йому просто потрібно твою увагу, – пояснює Лідія Жгун,

Пам’ятай, іноді криком дитина просто дає зрозуміти, що втомився. Будь-яка людина, навіть самий маленький, заслуговує свого особистого простору.
Не варто думати, що завжди малюк просто вередує, часто за його реакцією криється потреба. Особливо, якщо це немовля чи йому всього рік з невеликим.

Як впоратися з собою?

Як і будь-які батьки, ти, звичайно, читала і про кризи, і про методи виховання, намагалася все це застосувати на практиці.

Але чому зриви, крики, і образи трапляються так часто? Чому ти постійно замислюєшся: «Що зі мною не так?», «Чи може бути, я погана мати?» І як відповідь на питання – почуття гіркоти, провини, спустошення.

А далі починає реагувати і тіло. З’являються головний біль, сильна втома, занепад сил, відчуття печіння і здавленості в грудях.

Ірина Шеманюк, клінічний психолог, нейропсихолог Дитячої клініки Медсен в Благовіщенському провулку, педагог-психолог вищої категоріїВсім без винятку знайомі ці симптоми стресового стану. Воно настало не зараз, і не в той момент, коли ти накричала на дитину.

Стрес підкрадався давно, сидів в засідці і чекав «свого часу», щоб якомога болючіше вдарити, замахнутися на найдорожче. Погано «зриватися» на дитину, але не поспішай звинувачувати себе і наклеювати ярлики.

Головне, – бути готовою шукати вихід, перестати так гостро реагувати на ситуацію, допомогти собі і своїм близьким.

Lisa.ru приготувала чек-лист від психологів. У ньому – поради, які допоможуть зменшити стрес, заповнити внутрішній запас сил і ніколи не здаватися. Адже запорука благополуччя твого малюка – це щаслива мама.

1. Регулярно виділяй і плануй час на відпочинок до того, як втомишся

Навіть 10 хвилин, лежачи в тиші, допоможуть зберегти сили. Але паузу треба брати до того, як ти остаточно видихаєшся.

2. Уникай того, що тебе дратує

Гучна музика, жахи з новин, незручний одяг – постарайся прибрати максимум джерел стресу зі свого життя. Намагайся вибирати тільки той контент (фільми, серіали, відео, книги, музика), який піднімає тобі настрій. Навіть невелика щоденна «доза» задоволення стане вірним помічником в питанні психологічної рівноваги.

3. Раз в тиждень подаруй собі мінімум годину наодинці з собою, без дітей

Присвяти його чого завгодно, що зробить тебе щасливішим. Навіть якщо дитина дуже маленький (грудної або йому трохи більше року), все одно можна викроїти трохи часу для себе. Не забувай просити про допомогу чоловіка, батьків та інших близьких людей.

4. Намагайся висипатися.

Недосипання – головне джерело дратівливості, апатії і хронічної втоми. Справи, які потрібно закінчити, поки дитина спить, ніколи не закінчуються. Але так чи вони важливі, якщо в результаті у тебе не залишається сил ні на що інше?

Невдоволення своїм зовнішнім виглядом і постійний тілесний дискомфорт висмоктують сили не гірше дитячих примх.

6. Створюй затишок будинку

Повісь красиві фіранки, заповни будинок улюбленим ароматом, пали свічки вечорами. Молоді мами часто втомлюються від життя в чотирьох стінах. Так нехай ці чотири стіни стануть найбільш затишним місцем на землі.

7. Шукай місця, де тобі добре з дітьми поза домом і частіше вибирайся туди

Організувати класний сімейне дозвілля і зробити сімейні вилазки доброю традицією – твоя задача. Крім тебе цього ніхто не зробить.

8. Нагадуй собі, що твоя проблема рано чи пізно мине

Діти ростуть дуже швидко, і більшість труднощів непомітно йдуть самі собою.

Твоя сім’я може однаково весело грати в догонялки як на чистому, так і на брудній підлозі. Але ось з втомленою, сумною мамою в догонялки грати буде зовсім не весело.

Голод і брак вітамінів приводять до дратівливості і втоми, в той час як здоровий раціон і регулярний прийом їжі допомагають нам залишатися бадьорими і красивими.

12. Знайди трохи часу, щоб проаналізувати те, що відбувається в твоєму житті

Візьми аркуш паперу, виплесни на нього всі свої думки і побоювання, можливі шляхи вирішення і наслідки. Потім прочитай і проаналізуй написане. Сам процес листи допоможе зняти емоційну напругу, а проведений аналіз – знайти вихід і, можливо, не один.

13. У той момент, коли тобі захочеться накричати на когось, легенько ущипни себе і скажи собі «Стоп!»

Якщо ситуація дозволяє, то можна грюкнути в долоні і також сказати собі «Стоп! Що я зараз роблю? Навіщо? »

14. Користуйся методом прогресивного розслаблення м’язів

Протягом 10-15 секунд сильно напружувати групи м’язів, починаючи з м’язів стоп і просуваючись до м’язів шиї і голови. Потім, протягом хвилини повністю розслабитися, починаючи розслаблення в зворотному порядку. Всього 1,5 хвилини занять – зате який ефект!

15. Спробуй розслаблятися за допомогою дихальної техніки

Глибоко вдихни носом, повільно рахуючи до 4-х. Видихни ротом, рахуючи до 8-ми. Ритм у кожного може бути свій, але видих повинен бути в 2 рази довший за вдих. Дихай так 1-2 хвилини.

Не лякайся страшного слова – вибери фразу, яка завжди буде допомагати в стресовій ситуації. Наприклад: «Я зараз не можу змінити цю ситуацію, але можу змінити до неї своє ставлення». Головне – замінити негативні твердження позитивними і конструктивними.

16. Плач!

Не обов’язково плакати «напоказ». Але важливо давати вихід негативним емоціям – зі сльозами підуть напругу і образа.

17. Якщо ти відчуваєш, що й справляєшся сама зі стресовою ситуацією, звернися до психотерапевта або психолога

Разом з доктором ви обов’язково знайдете шляхи вирішення проблем і виробите способи правильного реагування.

10 порад психолога, що не зриватися на свою дитину

У виховних цілях багато матусь застосовують до своїх діток різні способи покарання і умовлянь. Коли доводиться виконувати протягом дня безліч справ – важко залишатися спокійною і врівноваженою. На роботі нескінченне напруга, а вдома безліч клопотів. На відпочинок залишається мало часу.

Після садка (або після школи) дітлахи знаходяться у напруженому стані. У них багато питань, побажань, вимог. Їм постійно щось потрібно від мами (рідше від тата).

Будь-яка нормальна жінка рано чи пізно починає «зриватися». Якщо дитина десь «попустував» одні матусі хапаються за ремені, інші влаштовують психологічну атаку. Другі зазвичай категорично проти рукоприкладства і наївно вважають, що словами боляче не зробиш.

Якщо вам знайомі ці ситуації, то далі пропонуються кілька порад:

1. Заспокойтеся!

Якщо у вас важка робота і багато турбот – від того що ваша нервова система напружена нічого навколо не змінитися. Діти дуже малі, щоб так само по-дорослому оцінювати те, що відбувається. Вони багато чого не розуміють. І більше за все не розуміють, чому зляться їх батьки. Якщо не виходить заспокоїти нерви самостійно, попийте заспокійливе.

2. Виділіть собі час для відпочинку

Якщо у вас буде можливість, спробуйте виспатися. Іноді для цього достатньо 20-30 хвилин. Може просто варто прогулятися по вулиці на самоті. Головне виділити собі трохи часу для відпочинку. Не варто при цьому займатися іншими справами. Залиште всі турботи позаду.

3. Коли у вас буде вільна хвилинка, обміркуйте ваші відносини з дітьми

Які на даний момент існують проблеми. Які при цьому підуть висновки. Якщо самостійно не вдається прийти до розумного рішення, скористайтеся порадами фахівців. Для цього існує маса варіантів. Відвідування психологів, книги, можна пошукати інформацію в інтернеті. Виділіть важливе питання і шукайте варіанти відповідей на нього.

Дитина потребує вас щодня. У нього немає більшого авторитету в світі крім вас. У його житті відбувається багато подій. Він росте і розвивається. Найближчі люди, які допомогли б йому вивчити цей світ – це його батьки. Віддаляючись, ви немов відмовляєтеся від нього.

5. Серед більшості здаються проблем є незначні

Не варто прикрашати дрібні витівки до розмірів злочину. Будьте справедливі. Чи не чіпляйтеся до дитини через дрібниці. Він не повинен відчувати себе поганим «завжди». Тільки якщо накоїв щось дійсно погане. Ви повинні самі вирішити, що для вас важливіше у вихованні. Дитина не собачка, яку ви збираєтеся видресирувати. Він не може бути ідеальним.

6. Звичайно, важливим фактором у відносинах є взаєморозуміння і повага

Якщо ви вимагаєте для себе поваги, то повинні так само ставитися до своєї дитини. Він теж особистість, хоч і неповнолітня. Для того, щоб зрозуміти дитину не треба здобувати освіту дитячого психолога.

Досить уявити себе на його місці. Подумати про те, що він може відчувати. Як сприймає навколишній світ. Спробуйте поглянути на речі його очима. І швидше за все багато, з його поведінки стане зрозумілим.

7. Багато батьків, відчуваючи свою провину за якісь моменти життя, відкуповуються подарунками або балують дітей

Чи не компенсуйте дітям свої погані вчинки подарунками. Що б ви не робили і не говорили. Багато психологів виступають проти того, щоб «підкуповувати» свою дитину. Нагороди повинні бути заслуженими або просто від любові. Не забувайте ви доросла людина. Він ваша дитина. Суддею для вас повинна бути тільки совість. Просто намагайтеся не допускати негативних ситуацій.

8. Не захоплюйтеся з покараннями

Кожна мама сама вибирає спосіб покарання. Але поки діти маленькі вони використовують їх украй рідко. Діти виростають і на багато старих «прийоми» не реагують. Матуся не бажає здаватися. В результаті покарання посилюється, а іноді і частішає.

У 3-му раді згадувалося про проблеми з дітьми. Це якраз те, де треба бути гранично акуратними. Вибір, методи, і частота покарань вплинуть на подальший розвиток характеру дитини. Слід бути обережніше, щоб не нашкодити душевної гармонії дитини.

Саме через покарань у багатьох дітей великі комплекси.

9. Частіше говорите «люблю»

Це слово життєво важливо для будь-якого малюка. Воно його заспокоює і дає відчуття захищеності. Це об’єднує вас невидимими нитками. До того ж немає нічого прекраснішого і чистіше ніж любов між матір’ю і дитям.

Наші діти дуже беззахисні в цьому світі без нашої підтримки і турботи. Вся щоденна суєта – це ваш вибір. Проблеми і турботи ми створюємо собі самі. А діти не можуть почекати, коли для них виділять пару годин.

Вони вас люблять цілодобово і їм треба знати, що це не нерозділене кохання.

10. Насолоджуйтесь своїм материнством

Ви й не помітите, як швидко виростуть діти. Можливо, багато про що доведеться шкодувати. Намагайтеся радіти теперішнього часу. Кожен день приносить щось нове. Живіть сьогоднішнім днем, як останнім. Діти живуть з нами не так уже й довго. Рано чи пізно їм доведеться залишити рідну домівку. Як би нам не хотілося вони не можуть жити з нами завжди. Пам’ятайте про це.

За матеріалами camps.ru