Йододефіцитні захворювання щитовидної залози: причини виникнення, симптоми і лікування

Йод входить до числа найбільш важливих мікроелементів, які впливають на здоров’я і рівень активності людини. Від цієї речовини залежить інтенсивність синтезу тиреоїдних гормонів щитовидної залози, які координують роботу серцево-судинної системи, регулюють швидкість метаболізму, впливають на психоемоційний стан, розвиток та імунітет.

Йододефіцит призводить до метаболічних, гормональних і психічних порушень. Точно ідентифікувати проблему і її причину може тільки лікар.

Зміст Показати

симптоми

Ознаки нестачі йоду можна умовно розділити на кілька категорій:

імунні;
психоемоційні;
ендокринні (в т.ч. гінекологічні);
зовнішні;
кардіологічні.

У деяких випадках спостерігається також гематологічний ознака (зниження рівня гемоглобіну), проте він виявляється лише при аналізі крові.

До імунним симптомів відносяться:

часті загострення хронічних запальних процесів;
почастішання ГРВІ та простудних захворювань;
виникнення мікозів (грибка).

До психоемоційної групи можна віднести:

невмотивовану дратівливість;
погіршення пам’яті та концентрації уваги;
депресивний стан;
порушення сну;
млявість;
зниження розумової активності і працездатності.

На дітей дефіцит йоду надає більш сильний вплив: у них виявляються різні неврологічні і психічні порушення від невеликого зниження інтелекту до кретинізму. У школярів недолік цього мікроелемента можна запідозрити по зниженню успішності.

У перелік гормональних симптомів йододефіциту входить порушення менструального циклу, зниження лібідо і фертильності (здатності до зачаття). При сильній і тривалій нестачі даного мікроелемента у жінок розвивається ранній клімакс, а у чоловіків – імпотенція.

Патологія супроводжується зміною голосу, утрудненням ковтання і дихання, а також кашлем.

Патологічний стан сам пацієнт може відстежити за зовнішніми ознаками. Дефіцит йоду провокує набряклість, випадання і сухість волосся, ламкість нігтів. Швидкий набір ваги при нестачі цього мікроелемента пов’язаний з уповільненням метаболізму і зниженням фізичної активності.

На більш пізніх стадіях розвитку гіпотиреозу (дефіцитом тиреоїдних гормонів) щитовидна залоза збільшується в розмірах. Це явище називається зобом. Патологія супроводжується зміною голосу, утрудненням ковтання і дихання, а також кашлем.

Кардіологічні симптоми йододефіциту:

аритмія;
задишка;
брадикардія (зниження частоти пульсу);
підвищення діастолічного (нижнього) тиску.

При тривалому нестачі йоду розвивається атеросклероз, який побічно вказує на дисбаланс в ендокринній системі.

Терапія серцево-судинних, гематологічних та інших симптомів практично не дає результату без заповнення дефіциту мікроелемента.

Брадикардія (зниження частоти пульсу) – кардіологічний симптом йододефіциту.

Причини нестачі йоду

Йододефіцит виникає з наступних причин:

неповноцінна дієта;
парентеральне харчування (отримання поживних речовин безпосередньо через вену) протягом тривалого часу;
проживання в районах, ендемічних по йододефіциту (віддалені від моря височини, високогір’я, регулярно затоплюються долинні території) і харчування зерновими та іншими продуктами місцевого виробництва.

У дітей молодше року причиною нестачі йоду може стати годування незбалансованими молочними сумішами.

Симптоми гіпотиреозу проявляються не тільки через йододефіциту, а й внаслідок дисбалансу гіпоталамо-гіпофізарної системи і порушення роботи щитовидної залози.

Для встановлення точної причини патологічного стану необхідна диференціальна діагностика.

Йододефіцит виникає через парентерального харчування (отримання поживних речовин безпосередньо через вену) протягом тривалого часу.

діагностика

Для з’ясування стадії розвитку гіпотиреозу, причин патології щитовидної залози і оцінки доцільності терапії препаратами йоду призначаються дослідження:

загальний аналізи крові і сечі;
аналіз крові на тиреоїдні гормони (Т4, ТТГ, рідше Т3);
визначення кількості йоду в сечі;
УЗД залози.

Загальний аналіз крові і сечі допомагає встановити наявність інфекції і рівень гемоглобіну. Дослідження концентрації тиреоїдних гормонів – основний метод підтвердження гіпотиреозу, побічно вказує на йодний обмін пацієнта. Рівень йоду в сечі прямо корелює з його споживанням, тому результати видільної аналізу – основний діагностичний критерій йододефіциту.

При УЗД щитовидної залози лікар встановлює точні розміри органа, однорідність його структури і наявність включень (кіст, пухлин і ін.), Які можуть вплинути на її функцію.

Велика частина перерахованих аналізів є вузькоспеціалізованими, тому не застосовуються при профілактичних обстеженнях. Однак перевірити, чи варто звернутися до ендокринолога, пацієнт може і без складних досліджень.

Загальний аналіз крові і сечі допомагає встановити наявність інфекції і рівень гемоглобіну.

Для цього необхідно перед сном намалювати на шкірі передпліччя 3 лінії (тонку, середньої товщини і товсту) спиртовим розчином йоду. Якщо вранці зникла тільки найтонша лінія, приводів для занепокоєння немає. Якщо пропали 2 лінії, то слід звернути увагу на раціон і збільшити споживання йодовмісних продуктів. Якщо передпліччя стало чистим, негайно зверніться до лікаря.

лікування

Проблема йододефіциту є поширеною: від нестачі цього мікроелемента страждає близько 20% світового населення, в т.ч. і жителів СНД. Лікування патологічного стану передбачає наступні заходи:

дотримання спеціальної дієти і корекція повсякденного раціону;
прийом препаратів, що заповнюють недолік мікроелемента (Йодомарин, Йод-актив і ін.);
санаторне лікування в областях з підвищеною концентрацією йоду у воді, повітрі та землі;
діагностика і усунення ендокринних порушень, які провокують розвиток йододефіциту.

У важких випадках пацієнту призначаються препарати тиреоїдних гормонів.

дієта

Денна норма йоду складає від 50 мкг (для грудних дітей) до 200-250 мкг (для вагітних і годуючих жінок). Дитина 2-6 років повинен споживати близько 90 мкг мікроелемента, а учень молодшої школи – вже до 120 мкг. Норма споживання йоду для підлітків і дорослих людей становить 150 мкг.

Лікування патологічного стану передбачає дотримання спеціальної дієти і корекція повсякденного раціону.

Заповнити дефіцит цієї речовини можна за допомогою спеціальних вітамінно-мінеральних комплексів, в середньої таблетці яких міститься 50-150 мкг йоду, і харчування, збагаченого його сполуками.

Велика кількість йоду міститься в:

ламінарія;
прісноводної і морської риби, риб’ячому жирі;
морепродуктах (устриці, креветки);
яблучних зернах;
фейхоа;
яйцях;
шпинаті і ін.

Збагатити раціон можна і простішим способом, додавши в харчування 5-7 г йодованої солі. При цьому не слід обмежувати перелік джерел йоду лише сіллю.

наслідки хвороби

Тривалий дефіцит йоду провокує важкі ускладнення, небезпечні для здоров’я і розвитку людини. До них відносяться:

порушення репродуктивної функції, здатності до зачаття і виношування плоду;
патології розвитку плода, в т.ч. вроджений гіпотиреоз;
кретинізм, мовні порушення, глухонімота, уповільнення фізичного і розумового розвитку дітей;
викидні, мертвонародження, передчасні пологи у вагітних жінок;
ускладнення серцево-судинних і метаболічних захворювань у літніх пацієнтів.

профілактика

У профілактичних цілях лікарі рекомендують споживати йодовану сіль замість кам’яної, повноцінно харчуватися і періодично проводити йодний тест.

При симптомах йододефіциту або зниженні споживання солоних страв (при гіпертонії і хворобах нирок) зверніться до терапевта або ендокринолога для призначення препаратів, що заповнюють брак мікроелемента.

Йододефіцитні захворювання щитовидної залози

Йододефіцитні захворювання щитовидної залози – одні з найпоширеніших хвороб у світі, які розвиваються через брак в організмі йоду. Ризик недостатнього застосування йоду існує для 1,5 мільярда населення всієї Землі.

Щитовидна залоза – важлива складова ендокринної системи в організмі людини, адже гормон, що виробляється залозою, важливий як консервант для тіла.

Тому на нашу працездатність, активність і витривалість безпосередньо впливає кількість таких гормонів в крові. Свою назву щитовидна залоза придбала від зовнішніх подібностей з щитовидним хрящем гортані.

Для нормального функціонування залозі потрібен йод, адже це її акумулює складова.

Залозою виробляється тироксин (Т4) він і є головним гормоном, який на 65% складається з йоду. Коли гормон потрапляє в нирки або печінку, то структура його змінюється, він називається вже трийодтиронином.

Такий компонент впливає на клітинному рівні на метаболічні процеси організму і вважається більш активним гормоном.

Якісне функціонування щитовидної залози може забезпечити стабільну розумову і фізичну роботу людини, також допоможе контролювати водно-сольовий баланс, вага, синтезувати окремі вітаміни.

Крім тироксину ендокринна система виробляє і такий гормон, як тіреокальцетонін, що відповідає за рівновагу кальцію, який так важливий для організму людини, особливо якщо ви займаєтеся фізичними навантаженнями постійно, наприклад – спортом. Кальцій допомагає тримати в стандартному положенні м’язові і нервові тканини, а також кістки.

Захворювання щитовидної залози можуть викликати будь-якого роду порушення в роботі гормональної секреції і її збільшення.

Види йододефіцитних захворювань щитовидної залози

Заліза щитовидна впливає майже на всі обмінні процеси, які відбуваються в організмі.

Існує дві форми захворювань: надлишок або ж недолік гормону (це порушена робота з’єднання гормонів), видозміни конструкції самого органу.

Стандарт для чоловічої залози становить 25 см3, а жіночої – 9-18 см3. Збільшуватися заліза може природно в період виношування дитини або ж в підлітковому віці.

В іншій інший період життєдіяльності може виникнути мимовільний ендемічний зоб (збільшення залози). Візуально виявити це неможливо, тому потрібно скористатися УЗД апаратурою. Збільшуватися може не тільки вся заліза, а й окремі її частини. Саме це і визначатиме різновид зоба: вузловий або дифузний.

Найбільш поширене захворювання щитовидної залози – гіпотиреоз, тобто брак гормонів залози. Існує первинний гіпотиреоз (недостатність секреції тиреоїдного гормону) і вторинний (гіпоталамо-гіпофізарний).

Дифузний токсичний зоб

Для структури ендокринної системи він є частим захворюванням і може розвиватися не тільки в працездатному віці, але і в більш ранньому або пізньому. Таке захворювання розглядається сьогодні як вроджене порушення імунологічного контролю.

На клітинному і гормональному рівні відбувається порушення, в результаті якого трапляється збиральництво в крові lg, які взаємопов’язані з рецепторами тиреотропного гормону на плазматичноїмембрані тіреоцітов – це стимуляція щитовидної залози.

Ці імуноглобуліни протягом довгого часу зберігають свою активність. Саме вони тривалий час стимулюють щитовидну залозу.

Вузловий токсичний зоб

Вузловий токсичний зоб або токсична аденома зустрічається рідше, що властиво людям більш старшого віку (після 40-50 років), частіше у жінок, ніж у чоловіків. Термін «вузловий зоб» використовується для позначення вузлових утворень.

тиреотоксикоз

Тиреотоксикоз – це захворювання щитовидної залози, яке взаємопов’язане з надлишком вироблюваних гормонів.

Еутиреоїдний синдром з хворобливими проявами

Еутиреоїдний синдром з хворобливими проявами – порушення периферичного зв’язування та регуляції секреції ТТГ, метаболізму тиреоїдних гормонів, які виникають після різного роду травмування, фізіологічного стресу, важких захворювань. Після цього знижується в сироватці крові рівень ТЗ, знижується або ж навпаки підвищується (рідко) зміст Т4.

тиреоїдит

Тиреоїдити. Підгострий тиреоїдит проявляється під впливом окремих вірусів, в тому числі і епідемічного паротиту.

тиреоїдит Хашимото

По-іншому таке захворювання ендокринної системи в медицині називають хронічний аутоімунний тиреоїдит (запалення, яке переросло в хронічну форму). Таке захворювання може поєднуватися з іншими аутоімунними хворобами: ВКВ, хронічні гепатити, РА, цукровий діабет, недостатність надниркових залоз.

Аденома щитовидної залози

Аденома щитовидної залози – новоутворення щитовидної залози. Відбувається поділ на кілька видів: фолікулярні, папілярні, клітинні аденоми Гюртле. Фолікулярні аденоми функціонують самостійно (зустрічаються найчастіше).

Карциноми щитовидної залози

Карциноми щитовидної залози – найбільш поширений тип раку щитовидної залози. Деякі з таких карцином можуть носити спадковий характер.

Прийнято розрізняти такі різновиди карцином: фолікулярні, анапластические, папілярні, фолікулярного епітелію. Остання карцинома досить рідкісна, веде до летального результату, оскільки носить злоякісний характер.

Папілярної карциноми властиві два піки: в 20-30 років життя – перший, а в старості – другий.

Класифікація йододефіциту

Існує загальноприйнята класифікація йододефіциту:

про ступінь – щитовидна залоза не пальпована, не збільшена;
1 ступінь – пальпірованіе щитовидної залози розміром з фалангу пальця;
2 ступінь – визначається візуально при закиданні голови;
3 ступінь – еутиреоїдний зоб.

Симптоми йододефіцитних захворювань щитовидної залози

симптоми гіпотиреозу

Гіпотиреоз іноді може привести до гіпотиреоїдний комі, що іноді закінчується смертельним результатом. При такому симптомі варто негайно вводити гормональні ін’єкції в організм. Особливо небезпечна ця хвороба для маленьких діток, у яких спостерігається брак гормонів щитовидної залози, адже в результаті виникає затримка росту і розумового розвитку.

Симптоми гіпотиреозу у дорослої людини можуть виявлятися поступово, починаючи з зябкости, сонливості, запору, спазму і тугорухливості в м’язах. Обов’язково знижується розумова активність і фізична, «сідає» голос, шкіра стає сухою, маса тіла збільшується, але апетит при цьому відсутня.

Часто помічається обструктивного апное уві сні. В організмі починає накопичуватися рідина, що тягне за собою виникнення кардиомегалии. Типовим результатом хвороби може стати тупе, що не відображає ніяких емоцій вираз обличчя у хворого, випадання волосся (стають дуже рідкісними), дуже бліда шкіра, збільшений мову.

Спровокувати гіпотиреоїдного кому може прийом наркотичних препаратів, різні травми, інфекції, різке охолодження організму. У хворого спостерігається підвищений скупчення в крові холестерину.

При вираженому гіпотиреозі спостерігається помітна набряклість обличчя, кісток, стоп, зменшення артеріального тиску і підвищений рівень діастолічного, частота пульсу зменшується.

Симптоми дифузного токсичного зобу

Симптоми для цього виду захворювання ендокринної системи представлені таким:

на шиї утворюються невеликі припухлості;
особливо частим явищем буде опухлість гомілки і витрішкуватість (можуть дивуватися очні м’язи, які забезпечують їх рух);
повіки повністю не можуть закриватися, що стає причиною їх недостатнього зволоження;
у пацієнта різко розвивається хронічна серцева недостатність, безсоння.

Симптоми вузлового токсичного зобу

Клінікою даного захворювання буде:

збільшена щитоподібна залоза;
скрутне ковтання;
виникає дискомфорт в області шиї;
швидка стомлюваність;
сильна дратівливість;
слабкість в тілі;
пришвидшене серцебиття;
підвищена пітливість;
різке зниження ваги;
починають тремтіти пальці.

Симптомитиреотоксикозу

Симптоми цієї хвороби такі:

різке схуднення, хоча апетит може зрости;
дратівливість;
ломота і тремтіння в тілі;
високе потовиділення;
сонливість;
плаксивість;
порушення ерективної функції.

Шкіра стає гладкою, теплою, а нігті на пальцях можуть відділятися від нігтьової пластини. Щитовидна залоза збільшується в обсягах, а значить може збільшитися і обсяг шиї, що автоматично ускладнює процес ковтання. Варто негайно звернутися до лікаря при виявленні таких симптомів.

Симптоми підгострого тиреоїдиту

симптоматика:

незначне, легке нездужання організму;
різкий підйом температури тіла (до 38-39 градусів);
больові відчуття при ковтанні або жуванні, які можуть віддавати в області вуха.

При пальпації передньої частини шиї можна промацувати збільшення в розмірах однієї з її часткою, але лімфатичні вузли при цьому не запалюються.

Симптоматика тиреоїдиту Хашимото

Клініка захворювання: дискомфорт в області шиї (шию ніби розпирає зсередини), явне збільшення щитовидної залози, знижується її нормальне функціонування, рідко виявляються вузли.

Симптоми аденоми щитовидної залози

Симптоми хвороби:

різке зниження ваги у пацієнта;
часта зміна настрою;
роздратування;
плаксивість;
пришвидшене серцебиття;
навіть незначні навантаження стомлюють організм;
велике виділення поту.

Симптоми карциноми щитовидної залози

Іншими словами – це рак залози, який проявляється у вигляді збільшення передньої частини шиї, але ніяких хворобливих або дискомфортних відчуттів не викликає, що і є дуже серйозним чинником, оскільки цього можна просто не помітити. Обов’язково потрібно своєчасно здійснювати медичні огляди для виявлення хвороби і вдалого лікування.

Діагностика йододефіцитних захворювань щитовидної залози

Як діагностується гіпотиреоз

Діагностувати гіпотиреоз можна пробою з тиролиберином. Зазвичай відбувається перевищення норми гормону ТТГ при первинному гіпотиреозі, а при вторинному вона взагалі відсутня. Проба з радіоактивним йодом виявляє скорочення здатності щитовидної залози споживати йод.

Діагностика дифузного токсичного зобу

Діагностика дифузного токсичного зобу відбувається методом пальпації, а також ультразвуковими дослідженнями щитовидної залози, аналізом сечі. Обов’язково проводиться аналіз, що визначає в крові рівень гормону гіпофіза. Якщо діагноз підтвердиться, то Т4 і Т3 будуть завищені, в цей же час ТТГ в показниках занижений.

Діагностика вузловий токсичного зобу

Перевірка щитовидної залози на вузловий токсичний зоб відбувається шляхом ультразвукової діагностики. Гормональний аналіз допоможе визначити рівень гормонів Т3, Т4 і ТТГ. Одним з методів діагностики щитовидної залози в даному випадку буде пункція щитовидної залози (біопсія щитовидної залози).

діагностика тиреотоксикозу

Подібно попереднім хвороб проходить діагностика тиреотоксикозу: визначаються антитіла, проводяться гормональні аналізи крові, аналіз сечі, УЗД діагностика. В особливих випадках фахівці можуть призначити сцинтиграфию щитовидної залози, що допомагає знайти причину виникнення хвороби.

Діагностика підгострого тиреоїдиту

Для діагностики підгострого тиреоїдиту потрібно взяти аналіз крові для встановлення рівня гормонів щитовидної залози.

Діагностика тиреоїдиту Хашимото

Тиреоїдит Хашимото діагностується за допомогою гормонального аналізу крові і сечі, а також аналізу крові на антитіла.

Діагностика аденом і карцином

Діагностувати аденому і карциному щитовидної залози допоможе аналіз крові на гормони, ЕКГ, біопсія щитовидної залози, УЗД, радіоізотопне обстеження.

Лікування йододефіцитних захворювань щитовидної залози

гіпотиреоз

Часто гіпотиреоз лікують левотироксином. Починаючи з 25 мкг на добу і підвищуючи дозу щодня на 2550 мкг. Так продовжують зазвичай протягом 23 тижнів, поки в сироватці крові концентрація ТТГ НЕ нормалізується і не досягне стабільного рівня.

Дифузний токсичний зоб

Що стосується лікування від дифузного токсичного зобу, то існує кілька методів: медикаментозний, хірургічне втручання, терапія радіоактивним йодом.

Головним методом є лікарська терапія, яка втілюється під найсуворішим контролем гормонального рівня в крові. Якщо будь-яких поліпшень не сталося, тоді варто проводити оперативне втручання або ж променеву терапію.

Таке лікування лікарі використовують ще й при підгострому тіреодіт.

Вузловий токсичний зоб

Радіоактивним йодом можна вилікуватися і при вузловому токсичному зобі. Але крім цього способу ендокринологи користуються і антитиреоїдних препаратів, що вимагають суворої дієти. Таке лікування характерно і для тиреотоксикозу.

тиреоїдит Хашимото

При тиреоїдиті Хашимото користуються методикою гормональної терапії.

Лікування аденом і карцином

У лікуванні аденоми і карциноми щитовидної залози лікарі схиляються до хірургічного видалення.

Прогноз при йододефіцитних захворюваннях щитовидної залози

Можна легко виправити недостатня кількість йоду в організмі за допомогою різних методик. Непоправними при захворюванні ендокринної системи залишаться розлади нервової системи. Варто своєчасно звернутися до висококваліфікованих фахівців, які призначать правильне лікування для нормалізації роботи щитовидної залози, що дозволить уникнути непоправних змін.

Профілактика йододефіцитних захворювань щитовидної залози

Для організму прийом йоду є найпростішою і дієвою профілактикою захворювань ендокринної системи. Цілком природно, якщо він буде надходити туди разом з водою і їжею.

Головним джерелом йоду, що потрапляє в наше тіло, є йодована сіль, далі – морепродукти. У кожної людини різна потреба в цьому продукті – це залежить від стану самого організму.

Щоб визначити свою потребу в йоді і оцінити стан щитовидної залози необхідно своєчасно проходити діагностику у фахівця.

Йододефіцитні захворювання щитовидної залози

А ви коли-небудь задавали собі питання, чому сильно випадає волосся, з’явилася зайва вага, до того ж апатія, втома і сонливість стали постійними вашими супутниками. Все це цілком може статися через гостру нестачу йоду.

Які наслідки такого стану? Цілком передбачувані – це йододефіцитні захворювання щитовидної залози, викликані стійким і тривалим недоліком йоду . Адже цей відомий всім елемент таблиці Менделєєва грає чи не найважливішу роль в організмі.

Йод бере участь в синтезі тироксину – гормону щитовидної залози і не менш важливий для створення фагоцитів (патрульних кров’яних клітин), які знищують дефектні клітини і мікроорганізми, що потрапили в кров.

До 80% йоду знаходиться в щитовидній залозі , саме тому цей важливий орган в нашому організмі страждає першим від його нестачі, причому в будь-якому віці, включаючи період внутрішньоутробного розвитку плода. За статистикою більше одного мільярда людей на нашій планеті відчувають йододефіцит. Тому особливо гостро постає питання про профілактику йододефіцитних захворювань щитовидної залози.

Захворювання щитовидної залози через йододефіцит

Найбільш частим захворюванням щитовидної залози через йододефіцит є дифузний еутиреоїдний зоб . Відбувається рівномірний збільшення щитовидної залози (гіперплазія). В цьому випадку дифузний зоб грає роль компенсаторного механізму, коли в умовах нестачі йоду, виробництво тиреоїдних гормонів в нормі.

Дифузний зоб, в свою чергу, буває ендемічним і спорадичним.

Якщо в деякій місцевості у понад 10% населення спостерігається гіперплазія щитовидної залози, то ця місцевість визнається ендемічною по зобу. А ось про етіологію спорадического зоба, на жаль, відомо дуже мало. Але вчені вважають, що в основному спорадичний зоб пов’язаний з вродженими порушеннями ферментних систем, що відповідають за синтез тиреоїдних гормонів.

Чи не рідкістю є і інше йододефицитного захворювання щитовидної залози – вузловий зоб, який представляє собою нерівномірну гіперплазію щитовидної залози.

При гострому дефіциті йоду може розвинутися гіпотиреоз, спровокований значним зменшенням рівня тиреоїдних гормонів через недостатній функції щитовидної залози. Крайній ступінь гіпотиреозу – хвороба мікседема.

Більшою мірою небезпечні йододефіцитні захворювання щитовидної залози під час вагітності. Захворювання щитовидної залози через йододефіцит небезпечні як для жінки, так і для плода.

Саме вони можуть спровокувати мимовільний викидень і виявитися причиною безлічі вроджених вад розвитку плоду.

А у народжених дітей стати причиною гіпотиреозу, а в ряді випадків навіть причиною порушень розумового розвитку, аж до самих його важких форм.

Не менш небезпечний брак йоду для жінок в період клімаксу . Саме в цей період зміни гормонального фону жінки часто стикаються з йододефіцитних захворювань щитовидної залози.

Причини і класифікація йододефіциту

Поширення йододефіцитних захворювань щитовидної залози досить високо. І це не дивно, адже основна причина розвитку йододефіциту – це його недостатнє надходження із зовнішнього середовища . А на планеті досить багато йододефіцитних районів, в яких проживає значна частина населення.

Існують і інші потенційні причини дефіциту йоду, не пов’язані з зовнішнім середовищем. До них відносять: інфекційні захворювання, глистяні інвазії, убоге і неправильне харчування, в першу чергу, нестача вітаміну А в їжі, вроджені порушення біосинтезу тиреоїдних гормонів і органів травлення при яких порушено всмоктування йоду.

В даний час існує класифікація йододефіциту, розроблена міжнародним комітетом по боротьбі з йододефіцитом та всесвітньою організацією охорони здоров’я, яка визначається за розмірами:

Ступінь 0 – не спостерігається збільшення щитовидної залози, в нормі не пальпується;
Ступінь 1 – щитовидна залоза пальпується з розміром з фалангу великого пальця;
Ступінь 2 – щитовидна залоза визначається візуально при закиданні голови;
Ступінь 3 – еутіреодний зоб.

Йододефіцит виявляється також за вмістом йоду в аналізі сечі:

Легка ступінь , якщо вміст йоду від 50 до 99 мкг / л;
Середній ступінь – вміст йоду від 20 до 49 мкг / л;
Важка ступінь – менше 20 мкг / л.

На ранніх стадіях складно виявити ознаки йододефіцитних захворювань щитовидної залози.

Однак при дифузному зобі в початковому ступені, часто відзначаються незначний дискомфорт в області шиї, але в міру обважнення стану з’являються ознаки здавлювання шийних структур.

Відчуття «кома в горлі» і складності в процесі ковтання, часті перехоплювання голосу – ось ознаки, які повинні вас стривожити і стати приводом для проведення обстеження.

Діагностика йододефіцитних захворювань щитовидної залози

Якщо в ході проведення пальпації було визначено збільшення щитовидної залози, то призначається УЗД щитовидної залози для установки ступеня гіперплазії. Обсяг щитовидної залози в нормі у чоловіків не більше 25 мл, а у жінок не перевищує 18 мл. Якщо є показання, то призначається тонкоигольная біопсія щитовидної залози.

Щоб визначити функціональну активність щитовидної залози, призначають лабораторне дослідження крові для визначення рівня ТТГ. Якщо буде виявлено відхилення від норми, потрібно дослідження крові на тиреоїдні гормони Т3 і Т4.

І чим раніше вам буде проведена діагностика йододефіцитних захворювань щитовидної залози, тим швидше призначена терапія допоможе привести цей важливий орган в норму. Захворювання щитовидної залози через йододефіцит, особливо якщо вони придбані, при правильному лікуванні і профілактиці мають сприятливий прогноз.

Профілактика йододефіцитних захворювань щитовидної залози

При виявленні незначною гіперплазії із збереженою функцією щитовидної залози зазвичай не потрібне медикаментозне лікування достатньо коштів фітотерапії і дотримання правил профілактики, в першу чергу, організації харчування.

Як правило, в цьому випадку протягом півроку щитовидна залоза приходить в норму.

Не треба відступати від правил профілактики йододефіцитних захворювань щитовидної залози і людям, які проживають в ендемічних по дефіциту йоду районах з подальшим контролем динаміки обсягу щитовидної залози.

У раціон харчування необхідно включати більше морепродуктів, особливо морську капусту (ламінарію цукристу), що відрізняються високою концентрацією йоду, а також йодовану сіль, яку потрібно вживати тільки для підсолювання вже готових страв. А ось приймати розчин йоду не слід – це може викликати серйозне отруєння. Це строго протипоказано.

Перш ніж планувати вагітність, жінці дуже важливо знати свій тиреоїдний статус.

В даний час вже знайдена ефективна лікарська культура, яка допомагає при йододефіцитних захворюваннях щитовидної залози.

Це – перстач білий, зрівнятися з лікувальною дією якої на щитовидну залозу, навряд чи зможе будь-яке інше лікарська рослина.

Це дивно, але їй під силу не тільки впоратися з гіперплазією, викликаної йододефіцитом, але і розв’язати вузли на щитовидці, запобігти тиреотоксикоз і впоратися і гіпер- або гіпофункцією щитовидної залози.

Дуже корисна перстач білий для жіночого здоров’я, і необхідна людям, які проживають в йододефіцитної місцевості, а також районах з високим рівнем радіаційного забруднення. З коренів і кореневищ перстачу білої можна приготувати відвар або настій.

Хоча її застосування в тому вигляді, в якому нам її послала природа більш ефективно, адже в ній міститься величезна кількість корисних речовин, цінність яких частково втрачається при впливі на лікарську сировину високими температурами. Але, на щастя, тільки інноваційна технологія кріообработкі допомагає зберегти всю її цілющу цінність.

Біологічно активний комплекс «тире-Віт» містить порошок коренів і кореневищ перстачу білої, виробленого за допомогою кріоізмельченія. Що і цінність цієї унікальної лікарської культури не знижується і зручний прийом, адже біологічно активний комплекс «тире-Віт» виготовлений в таблетованій формі.

До його складу також входять ламінарія цукриста і ехінацея пурпурова, що підвищує стійкість до стресів до зовнішніх несприятливих екологічних факторів. Відомо її иммунностимулирующее, противірусну, антибактеріальну та протимікотичні дію.

Не забувайте про розвиток захворювань щитовидної залози через йододефіцит і стежте уважно за своїм станом. Адже від того, наскільки ви уважні до себе, залежить не тільки ваше здоров’я, але і здоров’я ваших дітей, допомогти яким може тільки своєчасна профілактика йододефіцитних захворювань щитовидної залози.

Йододефіцитні захворювання щитовидної залози: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

Являє собою тиреоїдну патологію, що виникає в результаті дефіциту йоду в організмі.

причини

Дефіцит йоду може бути викликаний недостатнім вмістом мікроелемента в продуктах харчування і його підвищеною витратою в зв’язку з особливостями фізіологічного стану організму.

При відсутності планової йодопрофилактики і нераціональному харчуванні виникає аліментарна нестача цього мікроелемента.

Іноді збільшення йодопотребленія може виникати на тлі підвищених фізичних і психоемоційних навантажень.

Йододефіцит в навколишньому середовищі, а, отже, недостатнє природне його надходження в організм включає складну ланцюг компенсаторних процесів, покликаних підтримати нормальний синтез і секрецію гормонів щитовидної залози.

Стійкий і тривалий недолік йоду проявляється виникненням ряду йододефіцитних захворювань щитовидної залози, таких як дифузний і вузловий зоб, гіпотиреоз, невиношування вагітності, перинатальна смертність, фізична і розумова відсталість у дітей, ендемічний кретинізм.

Розвиток йододефіциту може бути обумовлено прийомом пеніциліну, кордарона, сульфаніламідів, брому, аспірину, кортикостероїдів та інших лікарських препаратів, що пригнічують адсорбцію мікроелемента з травного тракту або прискорюють його виведення, захворювань органів травлення, таких як глистяні інвазії, дисбактеріоз, хронічні інфекційно-запальні хвороби.

симптоми

У більшості випадків дифузний еутиреоїдний зоб відрізняється безсимптомним перебігом.

Іноді у хворих можуть виникати неприємні відчуття в області шиї, а при значному збільшенні розмірів щитовидної залози, можуть з’являтися симптоми здавлення сусідніх структур шиї, наприклад, почуття кома в горлі або труднощі при ковтанні. Помітне оці збільшення щитовидної залози може створювати косметичні незручності і стати приводом для звернення до ендокринолога.

Неврологічний кретинізм обумовлений розвитком вираженого недоумства, порушення мови, косоокості, глухоти, грубих порушень розвитку кістково-м’язового апарату, дисплазії.

Зростання таких хворих не перевищує 150 см, у них відзначається дисгармоничность фізичного розвитку, обумовлена порушенням пропорцій тіла, виразністю деформації черепа. Симптомів гіпотиреозу не спостерігається. Якщо людина продовжує страждати від йододефіциту, то у нього розвивається зоб.

Рівень тиреотропного гормонів при формуванні зоба може залишатися в межах норми або бути підвищеним, однак частіше виникає його зниження.

Навіть в разі помірного йододефіциту у людини може визначатися зниження розумових здібностей на 10 або 15%.

У таких хворих погіршується пам’ять, знижується слухове сприйняття інформації і сповільнюються процеси її обробки, виникає неуважність, апатія, слабкість, відчуття хронічного недосипання, постійні головні болі.

В результаті уповільнення процесів обміну речовин відбувається підвищення маси тіла, навіть при дотриманні дієти. Шкіра у таких хворих стає сухою, волосся і нігті – ламкими.

Часто спостерігається артеріальна гіпертонія, збільшення рівня холестерину крові, що підвищує ризик розвитку ішемічного ураження серця і розвитку атеросклерозу. Характерно розвиток дискінезії жовчовивідних шляхів і жовчнокам’яної хвороби, у жінок – міоми матки, мастопатії, розладів менструального циклу і безпліддя.